80530 Янгелівка

Колонію Енгельсберг, яку пізніше називали Ангелівкою, заснували 1829 року німецькі родини лісорубів-католиків із Західної Богемії (нині – Чехія) і, ймовірно, якийсь час вона вважалась присілком Ожидова. 1990 року село змінило назву з Ангелівки на Янгелівку. Нині тут проживає лише трохи більше двох десятків мешканців. Село входило до Буського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Католики латинського обряду Янгелівки належали до парафії Пресвятої Трійці в Олеську. В схематизмі Львівської архідієцезії це село 1857 року ще подається разом із Ожидовим, але 1861 року - вже окремо із сотнею вірних. А 1903 року воно нараховувало майже 230 вірян.

59020 Банилів-Підгірний

Село до 1946 року називалося Банила над Серетом або Молдавський Банила (щоб відрізнити від Руського Банила, розташованого північніше), а до 1963 року - Банилів (відоме в джерелах з 1428 року). У 1830 році німецькі колоністи заснували присілок Банилова Августендорф. Населення села - 4 тисячі мешканців.

Римо-католики Банилова та його присілків належали до парафії Семи Скорбот Матері Божої у Старій Красношорі. У 1881 році у Банилові (вірніше, у його присілку Августендор) було освячено дерев'яний храм. 1904 року тут створили парафіяльну експозитуру, яку обслуговували австрійські оо.-тринітарії. У 1907 році було споруджено муровані костел та монастир для тринітаріїв, а 1908 року храм освятили під титулом св. Мартина. 23 листопада 1911 року заснували самостійну парафію, яка у міжвоєнний період нараховувала понад 3 тисячі вірних.

52072 Дніпрове

У 1793 році неподалік міста Кодак на березі Дніпра оселяються 270 баварських німців-католиків з Ямбурзького повіту Петербурзької губернії та закладають село Ямбург, яке у радянські часи перейменували на Дніпрове. Нині є південним передмістям міста Дніпра, і проживає тут лише близько двох сотень мешканців.

Вже 1794 року до Ямбурга прибули оо.-єзуїти, через рік тут постав дерев’яний костел. У 1840-1901 роках у Ямбурзі коштом парафіян та завдяки зусиллям місцевого настоятеля о. Домініка Зібінні було споруджено мурований храм, який 22 серпня 1905 року під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії консекрував єпископ Тираспольський Йосиф Кеслер. 1937 року костел було закрито. У 1942 році, за німецької адміністрації його відкрили для потреб вірних, проте 1944 року радянська влада знову закрила храм. 8 січня 1984 року будівлю святині було знесено.

81091 Добростани

Перша згадка про Добростани у документах датується 1389 роком. Ще у радянські часи до складу цього села увійшло інше - Біла Гора або Вейссенберг, яке було засновано 1786 року німецькими переселенцями-католиками в рамках австрійської колонізації Галичини. Нині у Добростанах проживає понад 1200 селян.

Вже 1794 року у Білій Горі заснували парафію як локальну капеланію, а отже там була якась тимчасова святиня. Сучасний мурований костел постав 1807 року. Він мав, зокрема, три вівтарі, з них бічні - св. Йоана Непомуцького та Господа Ісуса, а також дзвіницю. Консекрація храму відбулась аж через 90 років - 1896 року.

82642 Долинівка,
вул. Л. Українки

У 1835 році власник заснованого 1553 року села Сможе Карл Шайф (Зайф?) поселив на його теренах німецьких колоністів із Чехії, що і стало початком існування нового села, яке отримало назву Феліцієнталь. 1881 року тут проживало 245 мешканців, 1900 року - 468, а 1921 року - 563. У 1940 році радянська влада за угодою з нацистською Німеччиною переселила жителів села німецького етнічного походження до Вартеґау (нацистського утворення в окупованій Польщі), замінивши їх українцями та поляками. 1950 року село назвали Долинівці, а 1989 року цю назву змінили на Долинівку. Нині село нараховує трохи більше трьох сотень осіб. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Римо-католики села Сможе спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, від 1743 року - до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці, а 1787 року знову увійшли до стрийської парафії. У 1843 році завдяки Карлу Шайфу у сусідньому селі Климець, яке мало каплицю Опіки Матері Божої, постав душпастирський осередок (капеланія), що охопив кілька навколишніх сіл, у тому числі і Феліцієнталь.

57012 Градівка

В частині села Градівка 1810 року оселились емігранти з Баварії та інших німецьких провінцій, назвавши поселення Мюнхеном. У 1811 році тут проживало 208 мешканців, 1859 року - 713, 1885 року - 1175, 1900 року - 1928, 1914 року - 1828, 1926 року - 1172, 1942 - 1200. У 1944р. радянська влада їх депортувала. Село знову стало Градівкою (якийсь час могло бути Малим Поріччям). До 2020 року входило до Веселинівського району, населення - понад півтисячі осіб.

Католики латинського обряду Мюнхена становили переважну більшість його населення. Як і римо-католики сусіднього Раштадту, вони спочатку належали до парафії у Ландау (Широколанівка), проте невдовзі перейшли до новозаснованої раштадської парафії. За непідтвердженими даними, вже через рік-два після поселення німці облаштували у селі молитовний будинок.

67811 Йосипівка

Заселення німецької колонії Йосифсталь розпочалось взимку 1804 року. У 1896-1917 роках поселення називалось Сергіївкою, з лютого 1945 року - Йосипівка. Населення - понад 1440 мешканців.

Перша католицька школа тут запрацювала у перший же рік заснування колонії, а 1806 року було споруджено костел, який вже тоді отримав титул св. Йосифа Обручника. У 1809 році відкрили другу церковно-парафіяльну школу, 1822 року для неї збудували новий будинок. З 1832 року, коли храм відремонтували та розширили, настоятелем у Йосифсталі кілька років працював майбутній єпископ о. Каспер Боровський.

81464 Калинів

Поселення засноване 1783 року німецькими переселенцями під назвою Кайзердорф, проте за польської влади змінило назву на Калинів. У 1939-1940-х роках переважна більшість німецьких колоністів за програмою «Heim ins Reich» виїхала до Німеччини. Від червня 1941р. по серпень 1944р. (під німецькою окупацією) село знову було Кайзердорфом. Нині тут проживає понад чотири сотні мешканців.

Німецькі переселенці були переважно римо-католиками і спочатку належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Самборі, проте вже 1791 року у Кайзердорфі постав свій храм під титулом св. Архангела Михаїла та було створено капеланію. Причому, капелан мав також обслуговувати поселення Кранцберг (Війкове), яке нині є частиною Дублян. Відомо, що станом на 1815 рік ця святиня вже була у поганому стані, і коштом австрійської влади розпочалось будівництво нової, мурованої, яке завершили 1817 року, коли її освятив самбірський декан о. Ян Костецький вже під титулом св. Франциска Серафіцького.

67610 Кам'янка

Поселення засноване 1808 року німецькими переселенцями під назвою Мангейм, із 1944 року називається Кам'янкою. З 1923 року до ІІсв. війни було райцентром, нині є селом із населенням майже 1400 мешканців.

У 1850 році місцеві римо-католики своїм коштом збудували мурований костел у неоготичному стилі. 27 жовтня 1896 року цей храм консекрував єпископ Тираспільський Антон Церр. До революції майже дві з половиною тисячі вірян обслуговував настоятель о. Яків Добровольський, а до парафії входило понад десять населених пунктів, причому два з них мали свої муровані святині.

57060 Катеринівка

Поселення Катериненталь заснували 1817 року вихідці із Бадена, Рейнпфальца, Ельзаса і Вюртемберга (всього - 51 родина), а 1886 року тут проживало майже півтори тисячі осіб. У Ісв. війну село називали Скобелєв. 1944 року усіх мешканців німецького походження було депортовано у Німеччину, до Східного Сибіру. Нині у селі проживає близько семи сотень мешканців.

Мурований храм у Катериненталі постав коштом місцевих парафіян 1868 року. Він знаходився на перехресті основних вулиць: Обергассе, Шванцгассе, Швабенгассе та Йозефгассе. 22 вересня 1896 року костел консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. Перед більшовицьким переворотом 1917 року понад 1600 вірян обслуговував адміністратор о. Рох Штейн. На кладовищі була каплиця Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги із родинним склепом, споруджена А. Буллінгером.