 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
20200 Звенигородка,
вул. Шевченка, 1
У давньоруські часи місто називалось Звенигород, проте його зруйнували татаро-монголи. Воно відродилось пізніше на новому місці, на 3 кілометри південніше. Перша письмова згадка про нього датується 1394 роком. В часи козацько-польських війн Звенигородка була сотенним містом Корсунського полку, а 1792 року отримала магдебурзьке право. З 1798 року - центр повіту. У 1923 році Звенигородка стала центром однойменного району, з 1927 року її віднесено до категорії селищ міського типу, 1938 року стала містом районного підпорядкування. Населення - понад 17 тисяч мешканців.
Парафія у Звенигородці була заснована 1766 року коштом Фелікса Солтика, 1776 року додаткові кошти на її забезпечення виділив король Станіслав Август. Тоді ж і розпочали будівництво дерев'яного костелу, наріжний камінь якого освятив о. Палуцький. У 1780 році душпастирював тут о. Лоєцький.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: січень, 19 | |
| На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів | |
| Наступна дата: січень, 20 | |
| 1901 | - рукоположений в архіпастирі у Львівській катедрі кардиналом Яном Пузиною з Кракова о. Йосиф Більчевський, майбутній святий, та урочисто введений до архікатедри; |
| 1951 | - у Пучішці (Хорватія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович; |
| 2019 | - оновлений орган в катедрі у Харкові освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; |
У 1799 році Соломія Солтик виділила кошти на спорудження на місці дерев'яного нового мурованого храму (у стилі пізнього класицизму із елементами неоготики) та семінарії при ньому. Будівництво, яке велось зусиллями о. Грабовського, затягнулось через недостатність коштів внаслідок смерті фундаторки у 1803 році і завершилось 1808 року, коли костел було освячено 6 серпня. Спорудили також і семінарію, але її закрила царська влада 1839 року, а в 50-х роках ХХ століття цю будівлю зніс комуністичний режим.
У радянські часи костел закрили. Під час німецької окупації його використовували у якості православної церки, потім - як інтернат для бездомних дітей, на початку 60-х років - як спортзал, а через деякий час відремонтували та перебудували на автостанцію, поділивши будівлю на два поверхи. У 1999 році колишній костел повернули римо-католикам та заново освятили. Проте за рішенням суду 2001 року вірянам віддали лише другий поверх, і лише 2009 році (знову рішенням суду) храм повернули повністю. Святиня потребує ремонту.
