Перша документальна згадка про село датується 1422 роком. Від 1552 року було власністю православного монастиря, проте 1782 року австрійська влада передала його релігійному фонду.
На початку 80-х років XIXст. згадується як велике село (понад 77700 мешканців), яке наприкінці цього століття - на початку наступного вже вважалось містечком. 1900 року тут проживало 9414
жителів (7231 українців, 1574 румунів, 512 німців і євреїв, 97 поляків), 1914 року - 9768, нині село має понад 7100 осіб. До 2020 року входив до Сторожинецького району.
Католики латинського обряду села Кучурмаре завжди належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Чернівцях. У середині ХІХ століття їх
чисельність становила близько сотні вірян, а наприкінці цього століття зросла до двох з половиною сотень. Тоді тут і розпочали спорудження власної святині.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: травень, 20
1850
- о. Фердинанд Кан призначений першим єпископом-ординарієм новоствореної Херсонської дієцезії (від 1852 року - Тираспольської);
Схематизми Львівської архідієцезії згадують каплицю у Кучурмаре, починаючи із 1903 року, а пізніше датують завершення її будівництва 1900 роком. Постав мурований храм, ймовірно, коштом
місцевих вірян - переважно німців, а також нечисленних поляків. Богослужіння у ньому відбувались нерегулярно.
Джерело фотознімка: Церква «Слово Життя»
У 1944 році радянська влада каплицю у Великому Кучурові зачинила та використовувала в якості колгоспного зерносховища. Наприкінці 80-х років колишню римсько-католицьку святиню отримали
п'ятидесятники. І нині вона після ремонту та часткової (пере/до)будови досі є невеликим молитовним домом «Слово Життя» Української Церкви Християн Віри Євангельської, хоча 2025 року п'ятидесятники
збудували у селі величезний сучасний дім молитви «Свята Трійця».
Головна сторінка