ВИЖНИЦЯ. Костел cвв. Апп. Петра і Павла (1876). Чернівецька обл., Вижницький р-н

5920? Вижниця

Вижниця вперше згадується 1158 року (наступна згадка - у молдавському літописі 1501 роком). У 1855 році містечко стало повітовим центром, з 1940 року є центром району. Населення - понад 4 тисячі мешканців.

У 1812 році у Вижниці було засновано парафію (спочатку як капеланію). 1866 року пожежа знищила дерев'яний костел, тому у 1876 збудували мурований храм коштом одного із місцевих власників Г. Айваса, який освятили 1887 року під титулом cвв. Апп. Петра і Павла. Перед Ісв. війною парафія налічувала до двох тисяч вірян та охоплювала зо два десятки сусідніх сіл.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: січень, 26
1776 - у головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці на Івано-Франківщині урочисто встановили образ Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії;
Наступна дата: січень, 27
1760 - о. Адам Красінський, призначений ординарієм Кам'янець-Подільським, рукоположений в єпископи в Скєрнєвічах (Польща) митролитом Гнєзненським і колишнім Львівським Владиславом Лубенським;
2008 - нову каплицю Матері Божої Фатімської в Одесі-Таірові освятив єпископ Броніслав Бернацький;

У другій половини 40-х років ХХ століття святиню закрила радянська влада, а повернули її римо-католикам на початку 90-х років. 29 червня 2013 року, у храмове свято cвв. Апп. Петра і Павла відремонтований завдяки о. Євгену Лаб’яку та жертводавцям з Польщі костел освятив архієпископ Мечислав Мокшицький.

Вижницю обслуговують дієцезіальні священники з парафії Пресвятого серця Ісуса у Кутах Косівського району Івано-Франківської області.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.