77111 Бурштин,
вул. Т. Шевченка, 67
Поселення, яке з 1436 року відоме як Нове Село (згадується також у 1439 і 1448 роках), 1550 року отримало міські права, а 1579 року - назву Бурштин. У 1880р. тут проживало 4294 мешканців, у тому числі 1471 греко- і 372 римо-католиків. 1939 року стало селищем міського типу і до 1962 року було центром району, увійшовши пізніше до Галицького району. У 1993р. Бурштину повернули статус міста, а 2014 року віднесли до категорії міст обласного значення і вивели зі складу Галицького району. Нині місто нараховує понад 15 тисяч осіб.
Власник Бурштина Ігнатій Скарбек 13 липня 1842 року у своєму заповіті зобов'язав свою дочку Елеонору та її чоловіка Яна Яблоновського заснувати на теренах місцевої парафії Пресвятої Трійці заклад згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія для сиріт, хворих та калік, виділивши для цього значні суми на його будівництво та функціонування. Заклад мав утримувати п'ятеро сестер, одного священника, 30 сиріт, 30 хворих і 4 каліки.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: січень, 14 | |
1722 | - єпископ Станіслав Гозій став ординарієм у Кам'янці-Подільському; |
1729 | - в Чарноцині на теренах Гнєзненської архідієцезії (Польща) народився майбутній єпископ Луцький Фелікс Турський; |
1850 | - інгрес до Львівськї катедри архієпископа-митрополита Львівського Лукаша Баранецького; |
1919 | - у Гутищі Бродському (парафія Пониква) Тернопільського воєводстсва народився майбутній єпископ Ян Ольшанський, ординарій Кам'янець-Подільський; |
Наступна дата: січень, 15 | |
1812 | - архієпископ-митрополит Львівський Каетан Кіцький помер в резиденції в Оброшиному, де його і поховали; |
1842 | - ординарій Кам'янець-Подільський єпископ Франциск Мацкевич помер, похований у крипті місцевої катедри; |
1885 | - колишній ординарій Луцько-Житомирський єпископ Каспер Боровський помер у Плоцьку (Польща), похоронений у місцевій катедрі; |
2016 | - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив каплицю Божого Милосердя у новоспорудженій будівлі монастиря у Маріуполі на Донеччині; |
Спорудження будинків благодійного закладу в Бурштині мало завершитись 1 листопада 1848 року, проте тривало до 17 березня 1951 року. І навіть тоді каплиця ще не була оснащена, а деякі приміщення ще не мали підлоги, дверей та вікон. Втім, це швидко виправили, і вже весною наступного року заклад запрацював. Але 1889 року виникла потреба ремонту будівель. Проект ремонтних робіт виготовив львівський архітектор Віктор Вайсс, а здійснили їх Ян Шпорек та Ян Бурка із Станіславова (Івано-Франківська).
Під час І світової війни заклад шариток було суттєво пошкоджено. Його реставрація через брак коштів тривала майже весь міжвоєнний період, зокрема, лише 1930 року було відновлено захристію каплиці, а 1937 року - решту інтер'єру святині. У 1944-1945 роках сестри під тиском радянської влади покинули Бурштин, спочатку їхні будівлі використовувались як військовий госпіталь, а потім тут облаштували туберкульозну лікарню (каплицю поділили на два поверхи, частину її оснащення було перенесено до костелу, решту - знищили).
У 2006-2007 роках колишній монастир шариток у Бурштині передали греко-католикам, які вирішили утворити тут контемплятивний та місійний монастирі Богородиці Святої Софії, Премудрості Божої (згромадження Служебниць Господа і Дiви Марiї з Матара). 8 травня 2008 року було освячено наріжний камінь каплиці св. Йосифа, що і стало офіційним початком нового монастиря, який освятили цього ж року 23 серпня. Офіційне відкриття контемплятивного монастиря відбулось 22 вересня 2009 року.