 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
77111 Бурштин,
вул. С. Бандери, 64
Поселення, яке з 1436 року відоме як Нове Село (згадується також у 1439 і 1448 роках), 1550 року отримало міські права, а 1579 року - назву Бурштин. У 1880р. тут проживало 4294 мешканців, у тому числі 1471 греко- і 372 римо-католиків. 1939 року стало селищем міського типу і до 1962 року було центром району, увійшовши пізніше до Галицького району. У 1993р. Бурштину повернули статус міста, а 2014 року віднесли до категорії міст обласного значення і вивели зі складу Галицького району. Нині місто нараховує понад 15 тисяч осіб.
На початку 30-х років XVIІІ століття у Бурштині коштом місцевої власниці Софії із Сенявських було споруджено дерев'яний костел. 9 вересня 1740 року черговий власник міста Павло Бенуа підписав акт заснування монастиря оо.-тринітаріїв, котрі мали здійснювати тут душпастирство. 1741 року архієпископ Миколай Вижицький під час візитації описав цей храм, як досить великий і пристойно побудований, але ще не повністю завершений.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: січень, 26 | |
| 1776 | - у головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці на Івано-Франківщині урочисто встановили образ Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії; |
| Наступна дата: січень, 27 | |
| 1760 | - о. Адам Красінський, призначений ординарієм Кам'янець-Подільським, рукоположений в єпископи в Скєрнєвічах (Польща) митролитом Гнєзненським і колишнім Львівським Владиславом Лубенським; |
| 2008 | - нову каплицю Матері Божої Фатімської в Одесі-Таірові освятив єпископ Броніслав Бернацький; |
У 1743 році у Бурштині заснували парафію. 1755 року вже існували муровані костел і монастир тринітаріїв, проте будівлі ще потребували викінчення. 1772 року вівтар із чудотворною скульптурою Христа із Назарету отримав відпустові привілеї. 24 жовтня 1774 року архієпископ Вацлав Сераковський консекрував остаточно оздоблений та оснащений храм під титулом Пресвятої Трійці.
У 1783 році австрійська влада закрила бурштинський монастир тринітаріїв, а парафія та костел перейшли під опіку дієцезіального духовенства. 1820 року храм мав 5 вівтарів - головний із вже згаданою скульптурою Христа із Назарету та бічні св. Яна Непомуцького, св. Антонія і Пресвятої Діви Марії, а також дерев'яну дзвіницю, яку пізніше замінили мурованою перед фасадом святині. Принаймні, від 1857 року парафію чисельністю понад 1400 вірних у місті та ще десяти сусідніх селах обслуговував настоятель о. Ян Бернацький, якого 1878 року замінив о. Ісидор Пілярський. Наступними настоятелями були оо. Фідель Пашковський, Антоній Галіг, Станіслав Стасінський та від 1912 року, коли кількість вірних перевищила 2200 осіб, Станіслав Станкевич.
У 20-х роках ХХ століття святиню у Бурштині було відремонтовано після суттєвих пошкоджень, завданих І світовою війною та пожежею 21 квітня 1920 року. Весь міжвоєнний період парафію продовжував обслуговувати о. Станкевич, наприкінці 30-х років вона мала близько двох з половиною тисяч вірян та філіальні каплиці у Стасьовій Волі (нині - Слобода), а також в Бурштині цвинтарну Святого Хреста і св. Єлизавети у закладі шариток. Була теж філіліальна каплиця у Долішніх (Нижніх) Сарниках, які в радянські часи назвали Поділлям, проте 1925 року тут постала самостійна парафія.
У 1944 році із Бурштина виїхав до Польщі останній адміністратор парафії о. Войтех Ольшовський (ймовірно, із чудотворною скульптурою Христа із Назарету та іншим костельним майном, які нині там знаходяться), до 1952 року храмом опікувались вірні. Пізніше радянська влада святиню зачинила, використовуючи її спочатку як спортзал, а потім - в якості складу корму для риб. 1990 року колишній костел повернули місцевим вірянам, його було частково відремонтовано. 23 грудня 1992 року храм знову запрацював як сакральний об'єкт, проте продовжував облаштовуватись ще багато років. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.
Парафію обслуговують дієцезіальні священники.
