76000 Івано-Франківськ,
вул. Гординського, 20
Засноване Андрієм Потоцьким на теренах відомого із 1437 року села Заболоття поселення Станіславів (на честь св. Станіслава) уперше згадується 8 травня 1662 року, коли воно отримало магдебурзьке право, підтверджене 14 серпня 1663 року. В австрійські часи місто називалось Станіслав, який 1867 року став повітовим центром, а від 1918 року - знову Станіславовом. Був також столицею воєводства. У 1924р. приєднали Княгинин та інші села. Із 1939 року є обласним центром, від 1962р. називається Івано-Франківськом. У 1801 році тут проживало 5402 мешканців, 1857 року - 11682, 1880 року - 18626, 1900 року - близько 30 тисяч, 1910 року - 33328, 1921 року - 52500, 1931 року - 59960, 1939 року - 71218, а нині - понад 238 тисяч осіб.
Гімназійний костел Матері Божої Неустанної Допомоги («Аве Марія») постав у Станіславі в період 1903-1908 років (у джерелах зустрічаються дати 1903, 1904 чи 1905 років, які стосуються завершення певних етапів його будівництва). Схематизми Львівської архідієцезії датують цей храм та його освячення під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги 1905 роком, проте подають лише із 1907 року (про повне закінчення спорудження костелу повідомив 1908 року «Кур'єр Станіславський»).
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: листопад, 14 | |
1824 | - майбутній архієпископ-митрополит Львівський о. Франциск Піштек висвячений на єпископа у празькому костелі св. Яна Непомуки Празьким архієпископом Вацлавом Хлумчанським; |
1899 | - помер у резиденції в Санкт-Петербурзі колишній ординарій Луцько-Житомирський Симон Козловський, митрополит-архієпископ Могильовський; похований на Виборзькому кладовищі; |
2016 | - у Львові на Сихові єпископ-помічник Катовіцької дієцезії (Польща) Адам Водарчик освятив приміщення житлові священників та катехитичні у новоспорудженому парафіяльному будинку при костелі св. Архангела Михаїла; |
2020 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до костелу Матері Божої Святого Розарію у Косові на Івано-Франківщині мощі бл. Якова Стрепи; |
Наступна дата: листопад, 15 | |
1591 | - храм св. Анни у Сусідовичах на Львівщині консекрував архієпископ Я. Соліковський; |
1682 | - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Перевалах на Волині консекрував єпископ Холмський Станіслав Сьвєнціцький; |
1942 | - майбутній єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський Ян Ольшанський висвячений на священника у Львові у семінарійному костелі архієпископом Болеславом Твардовським; |
2000 | - архієпископ М. Яворський освятив тимчасову каплицю, прибудовану до поверненого костелу св. Якова Ап. у Краковці на Львівщині; |
2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив відновлену каплицю Матері Божої Святого Розарію в Косові на Івано-Франківщині; |
2018 | - архієпископ Мечислав Мокшицький інтронізував мощі св. Йоана Павла ІІ та освятив бічний вівтар Божого Милосердя в костелі Христа Царя в Івано-Франківську; |
Автором зовнішнього вигляду святині був станіславський інженер Феліціан Баян, який пізніше також спроектував костел св. Йосифа (можливо, що саме він і керував будівельними роботами). Бетонні роботи здійснювала фірма Домініка Серафіні. Цей костел більш відомий під назвою «Аве Марія», оскільки такий напис був викладений на його фасаді, підлозі і навіть черепичному даху. Храм мав три вівтарі - головний дерев'яний початку ХХ столітття із шанованим образом Матері Божої Неустанної Допомоги, привезеним із Риму та освяченим Святішим Отцем Пієм Х, а також два дуже скромних бічних. Була також фісгармонія замість органу та деяке інше досить бідне костельне спорядження.
У всіх схематизмах цей станіславівський костел згадується у складі парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, проте опікувались ним катехити навчальних закладів, які формально належали до цієї парафії, зокрема, о. Мар'ян Барг. За його участю у 1939 році в святині було проведено електричне освітлення та підготовлено проект її внутрішнього оздоблення, який, правда, не вдалось реалізувати через початок ІІ світової війни.
У 1946 році о. Барг виїхав до Польщі, забравши зі собою частину костельного оснащення, у тому числі образ із головного вівтаря та фісгармонію. Зачинений колишній римсько-католицький храм радянська влада спочатку використовувала як спортзал, а у 80-х роках там була студія народного танцю для дітей. У 1989 році його віддали спільноті Євангельських Християн Баптистів, які після ремонту послуговуються ним як своїм домом молитви.
В Івано-Франківську залишились також колишні костели Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, згаданий вище як парафіяльний, єзуїтський Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та св. Алоізія Гонзаги, св. Йосифа (осередок колишньої другої парафії в місті) та храм Христа Царя, який нині є парафіяльним.