 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
76000 Івано-Франківськ,
вул. Гординського, 20
Засноване Андрієм Потоцьким на теренах відомого із 1437 року села Заболоття поселення Станіславів (на честь св. Станіслава) уперше згадується 8 травня 1662 року, коли воно отримало магдебурзьке право, підтверджене 14 серпня 1663 року. В австрійські часи місто називалось Станіслав, який 1867 року став повітовим центром, а від 1918 року - знову Станіславовом. Був також столицею воєводства. У 1924р. приєднали Княгинин та інші села. Із 1939 року є обласним центром, від 1962р. називається Івано-Франківськом. У 1801 році тут проживало 5402 мешканців, 1857 року - 11682, 1880 року - 18626, 1900 року - близько 30 тисяч, 1910 року - 33328, 1921 року - 52500, 1931 року - 59960, 1939 року - 71218, а нині - понад 238 тисяч осіб.
Гімназійний костел Матері Божої Неустанної Допомоги («Аве Марія») постав у Станіславі в період 1903-1908 років (у джерелах зустрічаються дати 1903, 1904 чи 1905 років, які стосуються завершення певних етапів його будівництва). Схематизми Львівської архідієцезії датують цей храм та його освячення під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги 1905 роком, проте подають лише із 1907 року (про повне закінчення спорудження костелу повідомив 1908 року «Кур'єр Станіславський»).
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: grudzień, 07 | |
| 1998 | - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького; |
| 2001 | - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті; |
| 2008 | - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині; |
| Następna data: grudzień, 08 | |
| 1737 | - інгрес до Кам'янець-Подільської катедри єпископа Франциска Кобельського; |
| 1873 | - о. Валерій Буш освятив новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Печеніжені на Івано-Франківщині; |
| 1878 | - висвячений на священника у Перемишлі (Польща) місцевим ординарієм єпископом Мацеєм Хіршлером майбутній єпископ-помічник Львівський та кардинал Ян Пузина; |
| 1890 | - освячено новозбудований костел св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Поникві на Львівщині; |
| 1926 | - новозбудовану каплицю у Рокитному на Рівненщині освятив о. Станіслав Фіялковським; |
| 1930 | - новоспоруджений костел Христа Царя у Львові-Брюховичах освятив архієпископ Болеслав Твардовський; |
| 1933 | - новозбудований костел св. Ізидора у Римачах на Волині освятив о. Стефан Ястжембський; |
| 1991 | - єпископ Ян Пурвінський освятив повернені верхній та нижній храми у Бердичеві на Житомирщині; |
| 1992 | - єпископ Маркіян Трофим'як в Остап'єму на Тернопільщині повторно освятив повернений храм під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги i св. Вацлава; |
| 1995 | - єпископ Ян Ольшанський освятив новозбудований костел Пресвятої Трійці у Волочиську на Хмельниччині; |
| 2006 | - о. Ян Нємєц, призначений єпископом-поміником Кам'янець-Подільськи, консекрований кардиналом Мар'яном Яворським у Кам'янець-Подільському катедрі; |
| 2007 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвінницю поруч з каплицею Матері Божої Чудотворного Медальйона та св. Андрія Боболі у Мерефі на Харківщині та дзвін на ній; |
| 2010 | - о. Ян Собіло, номінований єпископм-помічником Харківсько-Запорізьким, висвячений на єпископа у Харківській катедрі єпископом Харківсько-Запорізьким Мар’яном Бучеком; |
| 2018 | - єпископ Віталій Кривицький в каплиці Воздвиження Хреста Господнього у Києві освятив пам'ятну таблицю о. Тадеушу Хоппе SDB; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері та відновлений вівтарний хрест; |
Автором зовнішнього вигляду святині був станіславський інженер Феліціан Баян, який пізніше також спроектував костел св. Йосифа (можливо, що саме він і керував будівельними роботами). Бетонні роботи здійснювала фірма Домініка Серафіні. Цей костел більш відомий під назвою «Аве Марія», оскільки такий напис був викладений на його фасаді, підлозі і навіть черепичному даху. Храм мав три вівтарі - головний дерев'яний початку ХХ столітття із шанованим образом Матері Божої Неустанної Допомоги, привезеним із Риму та освяченим Святішим Отцем Пієм Х, а також два дуже скромних бічних. Була також фісгармонія замість органу та деяке інше досить бідне костельне спорядження.
У всіх схематизмах цей станіславівський костел згадується у складі парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, проте опікувались ним катехити навчальних закладів, які формально належали до цієї парафії, зокрема, о. Мар'ян Барг. За його участю у 1939 році в святині було проведено електричне освітлення та підготовлено проект її внутрішнього оздоблення, який, правда, не вдалось реалізувати через початок ІІ світової війни.
У 1946 році о. Барг виїхав до Польщі, забравши зі собою частину костельного оснащення, у тому числі образ із головного вівтаря та фісгармонію. Зачинений колишній римсько-католицький храм радянська влада спочатку використовувала як спортзал, а у 80-х роках там була студія народного танцю для дітей. У 1989 році його віддали спільноті Євангельських Християн Баптистів, які після ремонту послуговуються ним як своїм домом молитви.
В Івано-Франківську залишились також колишні костели Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, згаданий вище як парафіяльний, єзуїтський Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та св. Алоізія Гонзаги, св. Йосифа (осередок колишньої другої парафії в місті) та храм Христа Царя, який нині є парафіяльним.
