 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
76000 Івано-Франківськ,
вул. Вовчинецька, 92,
+380 (34) 275-63-90,
www: rkc.if.ua,
f.b.: 1245613598843528
Засноване Андрієм Потоцьким на теренах відомого із 1437 року села Заболоття поселення Станіславів (на честь св. Станіслава) уперше згадується 8 травня 1662 року, коли воно отримало магдебурзьке право, підтверджене 14 серпня 1663 року. В австрійські часи місто називалось Станіслав, який 1867 року став повітовим центром, а від 1918 року - знову Станіславовом. Був також столицею воєводства. У 1924р. приєднали Княгинин та інші села. Із 1939 року є обласним центром, від 1962р. називається Івано-Франківськом. У 1801 році тут проживало 5402 мешканців, 1857 року - 11682, 1880 року - 18626, 1900 року - близько 30 тисяч, 1910 року - 33328, 1921 року - 52500, 1931 року - 59960, 1939 року - 71218, а нині - понад 238 тисяч осіб.
В Станіславові у 20-х роках ХХст. вже існували костели св. Йосифа, єзуїтський Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та св. Алоізія Гонзаги, гімназійний 'Ave Maria', а також парафіяльний Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (колишня колегіата). Саме до цієї парафії належали римо-католики села Княгинин-Гірки, яке 1924 року приєднали до Станіславова. Ще 1922 року тут постав комітет за участю вікарія о. Людвика Пецяка, який спочатку мав на меті відбудову знищеного війною домініканського дитячого закладу та будівництво каплиці.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: styczeń, 26 | |
| 1776 | - у головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці на Івано-Франківщині урочисто встановили образ Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії; |
| Następna data: styczeń, 27 | |
| 1760 | - о. Адам Красінський, призначений ординарієм Кам'янець-Подільським, рукоположений в єпископи в Скєрнєвічах (Польща) митролитом Гнєзненським і колишнім Львівським Владиславом Лубенським; |
| 2008 | - нову каплицю Матері Божої Фатімської в Одесі-Таірові освятив єпископ Броніслав Бернацький; |
До земельної ділянки, пожертвуваної Яном Куровським, у вже приєднаному до Станіславова Княгинині-Гірках оо. Йосиф Пяскевич (настоятель) та Пецяк докупили ще дві ділянки, але цього виявилось замало для спорудження костелу замість каплиці. 7 січня 1925 року уряд міста виділив для будівництва храму і дитячого закладу частину так званого Лану Вовчинецького. 1925 року було створено кілька проектів святині (найкращим визнали проект випускника Львівської Політехніки станіславівського архітектора Станіслава Трелі). І вже 20 листопада цього ж року освятили земельну ділянку під спорудження храму.
Будівництво костелу у Станіславов-Гірках здійснював Ян Павлович під керівництвом Трелі та інженера Володимира Дзєконського коштом урядових інституцій, місцевих вірян та інших станіславівських парафіян, проте воно часто переривалось через недостатність фінансування. 13 жовтня 1929 року архієпископ Болеслав Твардовський вмурував наріжний камінь в пресбітерій храму, який вдалось збудувати лише наполовину. Внаслідок браку коштів спорудження святині затягнулось до 1938 року, освятити її планували 30 жовтня (на свято Христа Царя). Проте ще навіть перед ІІ світовою війною храм можна було вважати збудованим лише в основному (зокрема, без тинькування та оздоблення, парафіяльного будину, дзвіниці тощо, хоча зібрали досить значне костельне оснащення). І парафію при ньому так і не заснували.
Весною 1946 року о. Владислав Шетеля, який від середини 30-х років опікувався храмом в Станіславові-Гірках, разом із частиною костельного майна виїхав до Польщі. Зачинена святиня якийсь час простояла без використання, потім її перетворили на складське приміщення (від 1954 року - книжок, від 1957 року - також одягу). У 1964 році прийняли рішення перебудувати святиню на спортзал, проте воно не було реалізоване. 24 червня 1989 року майбутній єпископ о. Ян Ольшанський MIC освятив повернений цього ж року костел.
В 90-х роках XXст. завдяки зусиллям о. Казмира Галімурки храм в Івано-Франківську було відремонтовано та оснащено. Зокрема, 1993 року отримали два необарокові бічні вівтарі, у 1993-1998рр. збудували за закордонні кошти парафіяльний будинок (прооект архітектора Володимира Качмара), 1999 року виготовлено необароковий головний вітар (проект архітектора Сергія Юрченка). 10 грудня 2000 року архієпископ Мар'ян Яворський освятив відремонтований орган 1939 року, привезений з Голандії. 21 листопада 2021 року архієпископ Мечислав Мокшицький освятив пам’ятник св. Йоана Павла ІІ на території храму.
Парафію обслуговують дієцезіальні священники, працюють також черниці-урсулинки із ордену св. Урсули Римської Унії.
