|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
77753 Солотвин
Вперше згадується як Краснопіль у Галицькому літописі XIIст., є також згадка 1238 року. З розвитком соляного промислу назвали Солотвином, проте ще навіть у ХІХст. вживалась подвійна назва 'Краснопіль або Солотвин'. Від 1634 року був містечком. 1786 року тут проживало 1031 мешканців, 1921 року - майже три тисячі, у тому числі 70% українців і 10% поляків, 1939 року - 3250, з них 2010 українців, 320 поляків і 50 німців, нині - понад 3600 осіб. 1940 року Солотвин став селищем (міського типу) і райцентром, 1959 року увійшов до Богородчанського району, а 2020 року - до Івано-Франківського.
Перший дерев'яний костел у Краснополі-Солотвині та душпастирський осередок постали десь наприкінці 40-х - на початку 60-х років XVII століття. Місцевих римо-католиків обслуговували священники із парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. Проте цей храм було зруйновано під час турецького нападу 1676 року.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 05 | |
| 1718 | - о. Станіслав Гозій, майбутній ординарій Кам'янець-Подільський, призначений єпископом-помічником у Перемишлі; |
| 1897 | - в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі висвячений на єпископа о. Кароль Недзялковський, майбутній ординарій Луцько-Житомирський; |
| 1991 | - новозбудований костел Матері Божої Фатімської у Політанках на Вінничинеі консекрував єпископ Ян Ольшанський; |
| 2009 | - єпископ Віталій Скомаровський освятив новооблаштовану каплицю св. Миколая у Зеремлі на Житомирщині; |
| Наступна дата: грудень, 06 | |
| 1890 | - новозбудований костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Лукаш Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до храму св. Миколая в Києві мощі св. Йоана Павла ІІ; |
Чергову невелику дерев'яну святиню розпочав будувати вже наступного, 1676 року урядовець староства Житкевич, а завершив спорудження інший старостинський урядовець - Орловський, який також збудував дзвіницю та закупив лавки до костелу. У 1721 році цей храм мав три вівтарі - головний Матері Божої та бічні Пресвятої Трійці і св. Антонія. 1740 року солотвинський староста Павло Бенуа фундував фінансово-матеріальне забезпечення парафії, якого раніше не було, та добився формального заснування парафії 16 вересня 1746 року. Ймовірно, що приблизно тоді ж святиню було розширено.
У 1807 році костел у Солотвині відремонтували, а 1827 року реставрували (разом із дзвінницею на три дзвони). В середині ХІХст. згадується старий дерев'яний головний вівтар Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та чотири дерев'яні бічні вівтарі Пресвятої Трійці, св. Антонія Падуанського, Христа Розіп'ятого і Матері Божої Непорочної, а також орган та інше досить значне костельне оснащення. Цей храм прослужив до 1857 року.
У 50-х - 70-х роках ХІХст. від чотирьох до шести сотень солотвинських парафіян у містечку та двох десятках сусідніх сіл обслуговував настоятель о. Іполит Вінницький. Саме завдяки його зусиллям до 1857 року поблизу старого дерев'яного костелу збудували новий, також дерев'яний. Його наступник настоятель о. Михайло Дидик у 80-х роках відремонтував дах храму та мурований парфіяльний будинок, споруджений ще 1830 року (останній довелось ремонтувати додатково після пожежі 1888 року). У 1895 році, вже за нового настоятеля о. Яна Банаха, коли чисельність вірян перевищила вісім сотень, було змонтовано новий орган. У 1898-1909 роках парафією чисельністю від дев'яти сотень до 1200 вірних опікувався настоятель о. Донат Садлейський, якого 1910 року замінив о. Йосиф Ярек.
У 1926 році збудували муровану дзвіницю костелу у Солотвині. Від 1933 року парафію обслуговував настоятель о. Владислав Вьонцек, завдяки його зусиллям у 1933 році відремонтували дах парафіяльного будинку, а 1937 року - і сам храм. Парафія мала каплиці у Биткові, який 1923 року виділився в окрему парафію, Жураках, Порогах і Росільній. Наприкінці 1939 року солотвінська парафія налічувала приблизно 1200 вірян.
Після 1943 року парафіяни-поляки виїхали із Солотвина, забравши зі собою все рухоме костельне оснащення. Залишену ними святиню радянська влада після перебудови спочатку використовувала як кінотеатр, а в 1955-1960 роках віддала сусідній школі в якості спортзалу. Ще у середині першого десятиліття ХХІ століття колишній римсько-католицький храм продовжував виконувати цю невластиву для культової споруди функцію, а пізніше, можливо, став греко-католицькою церквою, хоча цю інформацію не вдалось підтвердити.
Головна сторінка