ШЕВЧЕНКОВЕ (Велдіж). Колишній костел Знайдення Святого Хреста / св. Йосифа (1852 - 1857). Івано-Франківська обл., Калуський р-н

77556 Шевченкове

Вперше у документі село Велдіж (Велдіч), як до 7 червня 1946 року називалось Шевченкове, згадується 1469 року. Наступні письмові згадки датуються 1515 і 1578 роками. 1857 року в селі проживало 1766 осіб, 1921 року - 1469 українців, 456 поляків та близько 250 інших національностей, а 1939 року Велдіж нараховував 2910 мешканців, у тому числі 1890 українців (греко-католиків), 600 поляків та 50 українців (римо-католиків). Нині тут проживає понад 2100 селян. Шевченкове входило до Долинського району, а від 2020 року - до Калуського.

Римо-католики села спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Долині. 1846 року у Велдіжі коштом Релігійного фонду постала капеланія, до якої увійшло 18 сусідніх сіл, проте богослужіння відбувались у місцевій греко-католицькій церкві. Лише у 1852-1857 роках було споруджено дерев'яний костел, який 27 червня 1858 року освятив під титулом св. Йосифа долинський декан та настоятель о. Конрад Шмутс. А 27 липня 1868 року цей храм консекрував архієпископ Львівський Франциск Вежхлейський.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 22
1726 - рукоположений в священники майбутній єпископ-помічник Львівський Самуїл Гловінський;
1902 - рукоположений в священники майбутній Апостольський адміністратор Тираспольський єпископ Олександр Фрізон;
Наступна дата: лютий, 23
1872 - о. Франц Цоттман призначений єпископом-ординарієм Тираспольським;
2003 - єпископ Ян Ольшанський помер у Кам'янець-Подільському, похований у підземеллі місцевої катедри;
2013 - єпископ Бронісла Бернацький освятив каплицю Бога Отця Предвічного в Одесі-Іллічівці;
2023 - в Кам'янець-Подільській катедрі відбулась І сесія його беатифікаційного процесу єпископа Яна Ольшанського;

Вперше під титулом Знайдення Святого Хреста велдіжський костел згадується 1889 року. Від 1789 року та аж до І світової війни храм та парафіяльний будинок кілька разів незначно ремонтувались. Вже тоді святиня мала три вівтарі та дерев'яну дзвіницю на три дзвони. У міжвоєнний період близько 1200 вірян обслуговували настоятелі оо. Сигизмунд Козачевський (з 1929 року) та Владислав Бурий (від 1937 року). Парафія мала філіальні каплиці в Нягрині (нині - Підліски) та Максимівці, а колишні філіальні костели у Вигоді та Людвиківці (нині - Мислівка) ще до І світової війни стали святинями місцевих душпастирських осередків.

У 1944 році о. Бурий, остерігаючись нападу бойовиків УПА, виїхав із Велдіжа. До 1945 року адміністратором парафії був долинський вікарій о. Генрик Смолюк, проте його арештували чекісти та вивезли до Сибіру. Пошкоджений під час війни костел у першій половині 50-х років було розібрано, а отримані будматеріали використали для продуктового складу у Вигоді та школи у Велдіжі, який тоді вже став Шевченковим.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.