 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
77145 Медуха
Перші документальні згадки про Медуху датуються 1435-1449 роками, хоча вже від 1402 року відомо про якогось Бульріка з Медухи. 1464 року підтверджено продаж третьої частини села Львівському архієпископу Григорію Саноцькому. Пізніше львівські архієпископи викупили решту села, яке залишалось у їхній власності аж до ХХ століття. 1880 року село мало 1428 мешканців, з них 799 греко- і 651 римо-католиків, нині ж у селі проживає менше півтисячі осіб. Входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.
Римо-католики села належали до парафії св. Марії Магдалини в Кукільниках. Ще 1794 року у Медусі планували створити парафію. Цього не сталось, проте такий намір може свідчити про існування у селі якогось храму вже у той час. Правда, принаймні, у другій половині ХІХст. його вже не існувало. І 1870 року, коли чисельність вірних становила півтисячі, у Медусі коштом місцевої шляхти спорудили та освятили філіальну муровану каплицю.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: вересень, 18 | |
| 1856 | - о. Вікентій Ліпський номінований єпископом-помічником Тираспольським; |
| 1911 | - освятили новозбудований костел Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 1928 | - освячено каплицю у Велесневі на Тернопільщині; |
| 1932 | - в парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Новій Гуті (поблизу Монастириськ) на Тернопільщині народився майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Станіслав Падевський; |
| 1938 | - освячено храм Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині; |
| 1991 | - єпископ Ян Ольшанський реконсекрував костел св. Архангела Михаїла у Качанівці на Тернопільщині; |
| 2004 | - після тривалого ремонту повторно освятили храм Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 2010 | - єпископ Леон Дубравський заклав та освятив наріжний камінь костелу Воздвиження Хреста Господнього в Іллінцях на Вінничині; |
| 2019 | - призначено єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії о. Олександра Язловецького; |
| Наступна дата: вересень, 19 | |
| 1998 | - архієпископ Мар'ян Яворський консекрував костел бл. Якова Стрепи у Старому Скалаті на Тернопільщині після завершення внутрішніх робіт; |
| 1999 | - архієпископ Мар'ян Яворський освятив місце під будову костелу Воздвиження Хреста Господнього у Бродах на Львівщині; |
| 2015 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Зіслання Святого Духа у Червонограді на Львівщині освятив вівтар та ікону св. Йоана Павла ІІ, а також передав храму його мощі; |
| 2020 | - єпископ Едвард Кава на місці зруйнованого радянською владою костелу св. Миколая у Лановичах на Львівщині освятив меморіал; |
| 2021 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив новоспоруджену дзвіницю з трьома дзвонами костелу Воздвиження Святого Хреста у Буданові на Тернопільщині ; |
Але вже на початку ХХ століття вона стала надто малою для понад семи сотень вірян. Тому 1907 року було прийняте рішення щодо будівництва у Медусі мурованого костелу, проект якого того ж року виготовив архітектор Феліціан Баян зі Станіславова (Івано-Франківська). 1912 року коштом чисельних пожертв від вірян, громадських і урядових організацій, а також завдяки допомозі архієпископа Львівського Йосифа Більчевського, який придбав цеглу, спорудження храму завершили, а наступного року його освятили під титулом Матері Божої Святого Розарію. Каплицю ж розібрали, отриманий матеріал використали для будівництва парафільного будинку та господарських споруд.
Вже 1918 року у Медусі постала парафіяльна експозитура, яка 1925 року стала самостійною парафією. На забезпечення діяльності настоятеля було виділено частину доходів із медусівських земель, що належали львівським архієпископам. В середині 30-х років ХХст. було розписано інтер'єр храму, який мав три дерев'яні вівтарі - головний, перенесений із старої каплиці, із образом Матері Божої Святого Розарію та бічні із іконами Пресвятого Серця Ісуса і св. Йосифа, а також три дзвони. Від 1935 року понад 1200 вірян у Медусі та ще трьох сусідніх селах обслуговував адміністратор о. Петро Завора.
Після ІІсв. війни парафіяни-поляки та о. Завора виїхали до Польщі разом із костельним майном. Храм 1945 року радянська влада зачинила, спочатку стала його використовувати як зерносховище, а пізніше - як склад хімдобрив. Нині колишня римсько-католицька святиня перебуває у стані руїни і продовжує далі руйнуватись, хоча є пам'яткою архітектури місцевого значення з реєстраційним номером 651.
