MEDUCHA. Dawny kościół p.w. Matki Bożej Różańcowej (1912). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

77145 Медуха

Перші документальні згадки про Медуху датуються 1435-1449 роками, хоча вже від 1402 року відомо про якогось Бульріка з Медухи. 1464 року підтверджено продаж третьої частини села Львівському архієпископу Григорію Саноцькому. Пізніше львівські архієпископи викупили решту села, яке залишалось у їхній власності аж до ХХ століття. 1880 року село мало 1428 мешканців, з них 799 греко- і 651 римо-католиків, нині ж у селі проживає менше півтисячі осіб. Входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Римо-католики села належали до парафії св. Марії Магдалини в Кукільниках. Ще 1794 року у Медусі планували створити парафію. Цього не сталось, проте такий намір може свідчити про існування у селі якогось храму вже у той час. Правда, принаймні, у другій половині ХІХст. його вже не існувало. І 1870 року, коли чисельність вірних становила півтисячі, у Медусі коштом місцевої шляхти спорудили та освятили філіальну муровану каплицю.

Ważne wydarzenia
w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: luty, 22
1726 - рукоположений в священники майбутній єпископ-помічник Львівський Самуїл Гловінський;
1902 - рукоположений в священники майбутній Апостольський адміністратор Тираспольський єпископ Олександр Фрізон;
Następna data: luty, 23
1872 - о. Франц Цоттман призначений єпископом-ординарієм Тираспольським;
2003 - єпископ Ян Ольшанський помер у Кам'янець-Подільському, похований у підземеллі місцевої катедри;
2013 - єпископ Бронісла Бернацький освятив каплицю Бога Отця Предвічного в Одесі-Іллічівці;
2023 - в Кам'янець-Подільській катедрі відбулась І сесія його беатифікаційного процесу єпископа Яна Ольшанського;

Але вже на початку ХХ століття вона стала надто малою для понад семи сотень вірян. Тому 1907 року було прийняте рішення щодо будівництва у Медусі мурованого костелу, проект якого того ж року виготовив архітектор Феліціан Баян зі Станіславова (Івано-Франківська). 1912 року коштом чисельних пожертв від вірян, громадських і урядових організацій, а також завдяки допомозі архієпископа Львівського Йосифа Більчевського, який придбав цеглу, спорудження храму завершили, а наступного року його освятили під титулом Матері Божої Святого Розарію. Каплицю ж розібрали, отриманий матеріал використали для будівництва парафільного будинку та господарських споруд.

Вже 1918 року у Медусі постала парафіяльна експозитура, яка 1925 року стала самостійною парафією. На забезпечення діяльності настоятеля було виділено частину доходів із медусівських земель, що належали львівським архієпископам. В середині 30-х років ХХст. було розписано інтер'єр храму, який мав три дерев'яні вівтарі - головний, перенесений із старої каплиці, із образом Матері Божої Святого Розарію та бічні із іконами Пресвятого Серця Ісуса і св. Йосифа, а також три дзвони. Від 1935 року понад 1200 вірян у Медусі та ще трьох сусідніх селах обслуговував адміністратор о. Петро Завора.

Після ІІсв. війни парафіяни-поляки та о. Завора виїхали до Польщі разом із костельним майном. Храм 1945 року радянська влада зачинила, спочатку стала його використовувати як зерносховище, а пізніше - як склад хімдобрив. Нині колишня римсько-католицька святиня перебуває у стані руїни і продовжує далі руйнуватись, хоча є пам'яткою архітектури місцевого значення з реєстраційним номером 651.

Zdjęcie: Євгенія Василишина
INNE ŚWIATYNI Z TYMI SAMYMI: