|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
78233 Боднарів
Боднарів до 1940 року був Боднарівкою. Заснували його 1799 року як присілок села Середній Майдан. Близько 1880 року на південній околиці Боднарівки, заселеною переважно українцями, постала колонія польських переселенців, яку називали Боднарівкою Польською чи Новою. Нині село є найменшим у Коломийському районі (не путати із Боднаровим Калуського району) та має лише півсотні мешканців.
Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. Вже через вісім років після заснування польської колонії, 1888 року у Боднарівці (причому, не у самій колонії, а в селі) коштом землевласників Юстина Марцелія, Віктора Мрозовецького та інших вірян було збудовано філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1905 року.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: marzec, 10 | |
| 1849 | - в парафії св. Михаїла у Францфельді (Надлиманське Одеської області) народився майбутній єпископ Антон Церр, ординарій Тираспольський; |
| 1903 | - єпископ Едуард Ропп заклав у фундамент майбутнього храму св. Климентія в Одесі таблицю з написом про початок його спорудження; |
| 1953 | - помер у Римі єпископ Ігнатій Дубовський, колишній ординарій Луцько-Житомирський; |
| Następna data: marzec, 11 | |
| 1872 | - висвячений на священника майбутній єпископ Антон Церр, ординарій Тираспольський; |
| 2018 | - каплиця у монастирі згромадження св. Павла у Львові отримала мощі бл. Владислава Буковинського; - єпископ Антал Майнек освятив відреставрований орган в костелі св. Анни у Чопі на Закарпатті; |
За переказами, в середині 90-х років каплиця в Боднарівці отримала орган, виготовлений львівським майстром Яном Слівінським. 24 січня 1913 року формально постала парафіяльна експозитура, утворена Львівською курією ще 14 лютого 1904 року. Урядове підтвердження її заснування відбулось 5 квітня того ж, 1913 року. Вона перед І світовою війною нараховувала понад 2400 вірних, охопила майже десяток сусідніх сіл, мала дерев'яні каплиці в Кубаївці (тоді - Гуті) і Середньому Майдані, а в схематизмі Львівської архідієцезії 1920 року вперше згадується як самостійна парафія.
У 1915 році у храмі в Боднарівці були три дзвони, які пізніше реквізували австрійці, а 1919 року замінили одним дзвоном із Калуша. У 20-х роках коштом парафіян здійснили ремонт святині (можливо, навіть її розширення, бо потім вона називалась костелом). Костел мав три дерев'яні вівтарі (головний із образом Матері Божої Ченстоховської та бічні з іконами Пресвятого Серця Ісуса і св. Теодора та Матері Божої Святого Розарію і св. Анни), дерев'яну дзвіницю із трьома дзвонами, у тому числі калуським, а також парафіяльний будинок. Адміністрував парафію від 1934 року о. Ян Пук.
У липні 1945 року останній душпастир о. Модест Гаєвський виїхав із Боднарова до Польщі, забравши зі собою більшість костельного майна, яке остаточно осіло, зокрема, в костелі в Куніцах біля Легніци та згоріло 6 квітня 1989 року під час пожежі. 1946 року радянська влада зачинила храм, а на початку 50-х років його було повністю розібрано (будматеріали використано для спорудження клубу в Ланчині).
Strona główna