OTTYNIA. Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny i św. Zofii (Sofii) (1766). Iwano-Frankiwski obw., Kołomyjski r-n

Informacja

78223 Отинія

Перша згадка про поселення Отинія сягає ХІІІст., на початку XVIIст. воно згадується як міське під назвами Балабанівка (належало Балабану гербу Корчак) і Корчаків, проте вже 1613 року знову вживається стара назва. 1753 року містечко отримало магдебурзьке право. 1870 року тут проживало 3132 мешканців, 1880 року - 3743, 1913 року - близько 5000, у тому числі 1500 українців, 1000 поляків та 500 чехів і німців, 1931 року - 4777, з них майже тисяча була поляками, нині - менше п'яти з половиною тисяч осіб. У 1940 році Отинія стала селищем міського типу і до 1962 року була райцентром.

Парафію в Отинії фундував 1669 року її власник Андрій Потоцький, на його кошти збудували перший дерев'яний костел, який отримав титул св. Софії. Черговий дерев'яний храм замість спаленого татарами постав 1702 року завдяки Йосифу Потоцькому, молодшому сину Андрія. 1718 року святиня отримала написаний Казимиром Ладонським із Жукова образ Коронації Матері Божої, який з часом стали вшановувати як чудотворний. У 1764 році костел мав 4 вівтарі (головний 1757 року із вже згаданою іконою та бічні св. Софії, св. Тадея і св. Теклі), а також дзвіницю 1755 року.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: listopad, 14
1824	- майбутній архієпископ-митрополит Львівський о. Франциск Піштек висвячений на єпископа у празькому костелі св. Яна Непомуки Празьким архієпископом Вацлавом Хлумчанським;
1899	- помер у резиденції в Санкт-Петербурзі колишній ординарій Луцько-Житомирський Симон Козловський, митрополит-архієпископ Могильовський; похований на Виборзькому кладовищі;
2016	- у Львові на Сихові єпископ-помічник Катовіцької дієцезії (Польща) Адам Водарчик освятив приміщення житлові священників та катехитичні у новоспорудженому парафіяльному будинку при костелі св. Архангела Михаїла;
2020	- архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до костелу Матері Божої Святого Розарію у Косові на Івано-Франківщині мощі бл. Якова Стрепи;
Następna data: listopad, 15
1591	- храм св. Анни у Сусідовичах на Львівщині консекрував архієпископ Я. Соліковський;
1682	- костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Перевалах на Волині консекрував єпископ Холмський Станіслав Сьвєнціцький;
1942	- майбутній єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський Ян Ольшанський висвячений на священника у Львові у семінарійному костелі архієпископом Болеславом Твардовським;
2000	- архієпископ М. Яворський освятив тимчасову каплицю, прибудовану до поверненого костелу св. Якова Ап. у Краковці на Львівщині;
2014	- архієпископ Мечислав Мокшицький освятив відновлену каплицю Матері Божої Святого Розарію в Косові на Івано-Франківщині;
2018	- архієпископ Мечислав Мокшицький інтронізував мощі св. Йоана Павла ІІ та освятив бічний вівтар Божого Милосердя в костелі Христа Царя в Івано-Франківську;

У 1766 році старий храм в Отинії замінив новий з ялинкового дерева на дубових підвалинах, збудований настоятелем о. Шимоном Вуйціцьким. У 1769 і 1771 роках фінансово-майнове забезпечення парафії збільшив Станіслав Брохоцький. 18 жовтня 1775 року належним чином споряджений костел консекрував архієпископ Вацлав Сераковський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії. На той час (і пізніше) нова святиня мала 5 вівтарів, частину яких перенесли зі старої, а також дерев'яну дзвіницю із одним великим та трьома малими дзвонами. У 1847-1865 роках було споруджено новий парафіяльний будинок, відремонтовано дзвіницю та частково відновлено і розширено костел. Цікаво, що у схематизмах Львівської архідієцезії до 1871 року він згадується під титулом св. Софії, а від 1875 року - під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії.

У 80-х роках ХІХст. стала очевидною необхідність будівництва в Отинії нової святині, але стара простояла до 1902 року. І тільки тоді її розібрали та на її місці у 1902-1905 роках збудували новий (мурований) храм . Від 1903 року парафію обслуговував настоятель о. Людвік Швайгер, нараховувала вона близько 5100 вірян у понад двадцяти сусідніх селах та мала святині у Боднарівці (нині - Боднарів), Голоскові, Грабичі, Кубаївці і Середньому Майдані і Угорниках, а раніше - також у Терновиці (Пільній).