78274 Печеніжин
У документах Печеніжин вперше згадується 1 липня 1443 року, є також згадки у 1472 і 1489 роках. Від середини XVIIст. вважався містечком, але магдебурзьке право отримав лише 1766 року. У 80-х роках ХІХст. став розвиватись завдяки нафтодобувній і нафтопереробній промисловості. Від 1898р. - центр повіту. 1880 року тут проживало 4670 мешканців, 1913 року - сім тисяч, у тому числі 4100 українців і 600 поляків, 1921 року - близько шести тисяч, 1935 року - 7.1 тисяч, нині - понад 5300 осіб. У 1929р. увійшов до Коломийського повіту, 1939 року став селище (міського типу) та ненадовго райцентром.
Католики латинського обряду містечка, яких у першій половині 70-х років ХІХст. налічувалось від двох до двох з половиною сотень, належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Коломиї. У травні 1873 року створений ще 30 березня комітет будівництва костелу у Печеніжині на чолі із коломийським священником о. Марцелієм Дидинським закупив земельну ділянку під дерев'яний храм, який збудували цього ж року. Його освятив 8 грудня коломийський настоятель о. Валерій Буш.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: листопад, 10 | |
1717 | - храм у Тинній на Хмельниччині консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха; |
1850 | - Фердинанд Кан, номінований ординарієм Тираспольським, висвячений на єпископа в Санкт-Петербурзі Могильовським архієпископом Казимиром Дмоховським; |
1900 | - єпископ Болеслав Клопотовський консекрував головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городківці на Вінничині; |
2002 | - новозбудований храм Пресвятого Серця Господа Ісуса в Аристівці на Вінничині консекрував єпископ Броніслав Бернацький; |
Наступна дата: листопад, 11 | |
1863 | - новозбудований храм св. Архангела Михаїла консекрував архієпископ Львівський Франциск Вежхлейський; |
1923 | - інгрес до Львівської архікатедри архієпископа-митрополита Львівського Болеслава Твардовського; |
1928 | - освячено земельну ділянку під будівництво костелу Матері Божої Остробрамської у Львові; |
1992 | - після завершення ремонту освятили костел cвв. Апп. Петра і Павла у Череші на Буковині; |
1994 | - відремонтований костел Всіх Святих у Букачівцях на Івано-Франківщині освятив єпископ Маркіян Трофим'як; |
2000 | - новозбудований костел св. Ядвіги у Жовтому Броді на Житомирщині консекрував єпископ Ян Пурвінський; |
2004 | - отримав єпископське свячення з рук кардинала Джованні Лайоло майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Томас Галліксон; |
2016 | - архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископів Антала Майнека і Ніла Лущака освятив перед Мукачівською катедрою скульптуру св. Мартина; |
2019 | - о. Микола Лучок призначений єпископом-помічником Мукачівської дієцезії; |
2020 | - єпископ Станіслав Широкорадюк відкрив та освятив створений з ініціативи єпископа Броніслава Бернацького пам'ятник знищеному храму св. Климентія в Одесі; |
2021 | - в каплиці св. Йосифа в Мукачеві на Закарпатті за участю Апостольського нунція в Україні архієпископа Вісвальдаса Кульбокаса освячено відреставрований орган початку ХІХ століття, привезений з парафії св. Фелікса в Округлій; |
Протягом наступних років у Печеніжині облаштували парафіяльний будинок. Створення же місцевої парафії пов'язане із о. Миколаєм Трембіцьким, який 1885 року замінив парафіяльних душпастирів як 'приватний кооператор', хоча формально і належав до коломийської парафії. 1887 року, коли чисельність вірян перевищила три сотні, вони звернулись до влади із проханням про заснування у містечку парафії. 22 листопада 1892 року було офіційно затверджено парафіяльну експозитуру, яка охопила ще п'ять сусідніх сіл із загальною кількістю вірних близько 1300 осіб, майже половина яких проживала у містечку.
У 1891 році гонтове покриття костелу у Печеніжині замінили бляшаним. 1896 року о. Трембіцький збудував на прикостельному терені муровану капличку Пресвятого Серця Ісуса, над якою поставили дерев'яну дзвіницю із чотирма дзвонами. 1899 року його замінив о. Йосиф Пельц, який прослужив тут до 1934 року. Він відбудовував храм після значних пошкоджень, завданих І світовою війною, а також спорудив 1921 року навпроти святині парафіяльний будинок на чотири приміщення (старий, ймовірно, був зруйнований війною). Принаймні, від 1928 року місцева парафіяльна експозитура подається у схематизмах Львівської архідієцезії як самостійна парафія.
Наступний адміністратор парафії у Печеніжині о. Роман Пьонтковський збудував 1936 року новий парафіяльний будинок на п'ять приміщень. Він вважав стан існуючого костелу 'дуже несприятливим' та докладав зусилля, хоча і безрезультатно, щодо спорудження нового храму. Саме тоді і була надрукована поштівка-цегелка із примітивним проектом майбутньої святині. Наприкінці 30-х років костел мав три вівтарі 1873 року виготовлення (мурований головний з образом Матері Божої Святого Розарію та дерев'яні бічні з іконами Пресвятого Серця Ісуса і свв. Петра і Павла), а парафія - каплиці в Молодятині та Слободі (Рунгурській). Чисельність вірян тоді лише трохи перевищувала півтисячі осіб. 1 жовтня 1943 року о. Пьонтковський разом із найціннішим костельним майном виїхав до Коломиї, а потім - до Польщі. Зачинений костел після 1945 року повністю розібрали.