 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
77600 Рожнятів
Перше поселення тут виникло у XII столітті, називалось Старим Селом. Наступне згадується у документі 29 червня 1411 року вже як Рожнятів, є ще згадка 1464 року. 14 листопада 1785 року Рожнятів отримав магдебурзьке право. Тоді тут проживало 1008 мешканців, 1857 року - 2505, 1880 року - 2939, у тому числі 1359 українців, 1147 німців і 430 поляків, 1921 року - 3266, 1939 року - 3950, нині ж - понад 3900 осіб. Від 1940 року є селищем міського типу та було райцентром, 2020 року Рожнятів увійшов до Калуського району.
Існування парафії у Рожнятові задокументовано 1662 року, проте вона не прижилась. У 1703 році місцеві власники Конецпольські фундували тут дупастирський осередок єзуїтів, передавши їм свою каплицю у маєтку разом із її оснащенням, а також значні кошти та 7 відсотків від надходжень із двох сіл. А фактичне заснування парафії здійснив архієпископ Львівський Миколай Вижицький декретом від 16 січня 1738 року.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: січень, 26 | |
| 1776 | - у головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці на Івано-Франківщині урочисто встановили образ Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії; |
| Наступна дата: січень, 27 | |
| 1760 | - о. Адам Красінський, призначений ординарієм Кам'янець-Подільським, рукоположений в єпископи в Скєрнєвічах (Польща) митролитом Гнєзненським і колишнім Львівським Владиславом Лубенським; |
| 2008 | - нову каплицю Матері Божої Фатімської в Одесі-Таірові освятив єпископ Броніслав Бернацький; |
На жаль, не збереглось чітко визначеної дати спорудження рожнятівського костелу. Із опосередкованої інформації можна зробити висновок, що його будівництво розпочалось на початку 20-х років XVIII століття, а завершилось наприкінці 30-х років. 1775 року архієпископ Вацлав Сераковський під час візитації відклав на потім консекрацію храму, оскільки тільки планували оздобити його фресками, а головний вівтар лише почали мурувати, проте занотував існування шести бічних вівтарів - Христа Розіп'ятого і св. Ігнатія, св. Станіслава Костки і св. Алойзія, св. Теклі і св. Франциска Ксаверія. Після закінчення робіт із виготовлення та оздоблення головного вівтаря до нього перенесли із старої, переданої єзуїтам каплиці Конецпольських чудотворний образ Матері Божої Скорботної і, відповідно, пізніше храм отримав титул Матері Божої Скорботної.
У 1773 році орден єзуїтів було ліквідовано, проте рожнятівські ченці залишились в парафії як дієцезіальні священники. 1780 року костел відремонтували та почали будівництво дзвіниці, яке, правда, тоді так і не завершили. 1809 року єзуїти остаточно покинули Рожнятів. Храм було консекровано 1838 року. Принаймні, у 1857-1871 роках парафію чисельністю близько тисячі вірних у двох з половиною десятках населених пунктах обслуговував настоятель о. Вікентній Савіцький, якого замінив о. Людовик Бабік. 6 серпня 1888 року велика пожежа в Рожнятові завдала суттєвої шкоди також і костелу, проте святиню завдяки зусиллям о. Бабіка було відновлено не пізніше 1893 року. Від 1897 року парафією став опікуватись о. Франциск Маліновський, при якому, зокрема, було відновлено всі сім вітарів храму та чисельність парафіян перевищила дві тисячі осіб.
У 1929 році зафіксовано потребу у зовнішньому відновленні костелу в Рожнятові, проте не відомо, чи о. Михайлу Щенху, який адміністрував парафію від 1922 року і, принаймні, до кінця 30-х років, вдалось це зробити. Перед ІІ світовою війною парафія мала філіальні святині у Креховичах, Ріпному, Сваричеві і Перегінську-Осмолоді, а раніше - у Брошневі-Осаді. 14 серпня 1945 року останній парафіяльний адміністратор о. Ян Марциняк разом із найціннішим костельним майном, у тому числі чудотворним образом Матері Божої Скорботної, виїхав до Польщі. Храм радянська влада зачинила та спочатку використовувала як склад споживчих товарів, а приблизно 1965 року його було повністю зруйновано. На місці колишньої римсько-католицької святині стоїть пам'ятник Тарасу Шевченку, а кований з металевих смужок костельний хрест зберігається в рожнятівському музеї «Бойківщина».
