Село Трійця, яке в радянські часи та до 2025 року називалось Троїця, вважається заснованим 1579 року. 1880 року тут проживало 2331 мешканців (1874 українців, 267 поляків і 90 німців),
1931 року - майже 3500, у тому числі приблизно 2700 українців і 700 поляків, нині село налічує понад 1700 осіб. До 2020 року входило до Снятинського району.
Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Заболотові. В середині ХІХ століття їх чисельність складала близько двох сотень,
а наприкінці цього століття збільшилась утричі - до шести сотень вірян. Очевидно, тоді і виник задум спорудження власної святині.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
У 1905 році у тій частині Трійці, що називалась Петрилів, було збудовано дерев'яну каплицю при дорозі за проектом снятинського будівничого Антонія Берка на подарованій місцевою владою земельній ділянці
коштом вірних, у першу чергу власників трійцівських маєтностей Олександра Задуровича та його дружини Катерини (з Абрамовичів). Новоспоруджений храм освятили під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги 26 листопада цього ж року
настоятель парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Снятині о. Ян Фішер, городенківський декан, та настоятель місцевої парафії о. Леон Новіцький.
Впродовж наступних десятиліть чисельність римо-католиків у Трійці зросла ще на сотню осіб і напрникінці 30-х років ХХ століття перевищила сім сотень вірних. Каплиця у селі
збереглась у буремні роки ІІ світової війни, проте 1949 року за рішенням радянської влади її розібрали повністю.
Головна сторінка