ТЕРНОВИЦЯ (Терновиця Пільна). Колишній костел св. Мартина (1920 - 1929). Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н

77473 Терновиця

Село вважається заснованим 1378 року, проте перша згадка у документах - 6 березня 1441 року. У першій половині XVIст. тут оселили колоністів з під Тарнова, тому пізніше село стало майже повністю польським. 1880 року у ньому проживало 1409 мешканців, з яких 1225 були римо- і 163 греко-католиками, 1923 року - 1548, у тому числі 1492 поляків і 40 українців, 1939 року - 1630. У липні 1945 року поляків вивезли до Польщі, а звідти оселили українців. Село до 2020 року входило до Тисменицького району, нині має десь три з половиною сотні осіб.

Католики латинського обряду Т(е/а)рновиці Пільної належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. 1818 року завдяки місцевому землевласнику Мар'яну Обертинському в селі збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку 1864 року віряни своїм коштом відновили та розширили, після чого її освятили.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 13
На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Наступна дата: лютий, 14
2020 - у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о. Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація;

Того ж, 1864 року в Терновиці Пільній було засновано парафіяльну експозитуру. У 1877 році, коли чисельність парафіян у цьому селі та ще чотирьох сусідніх селах перевищила дві тисячі осіб, стару каплицю замінили новою, також дерев'яною, яку збудували завдяки зібраним експозитом о. Феліціаном Зємбовичем пожертвам. Проте вже 1883 року ця святиня була у поганому технічному стані. Її планували замінити мурованою, навіть зібрали на це якісь кошти, проте до І світової війни цього не сталось, а під час війни каплицю спалили московіти.

1 травня 1920 року було підписано угоду із будівничим Лукашем Петруським із Соколівки біля Косова на спорудження дерев'яного костелу в Терновиці Пільній, яке мало завершитись 1 вересня цього ж року, а 14 квітня 1925 року будівничий Францішек Майковський зобов'язався оштукатурити храм внутрі. Також 1925 року парафіяльна експозитура стала самостійною парафією. Наступного, 1926 року будівництво святині ще не було повністю завершене. Протягом 1927-1929 років костел отримав оснащення, у тому числі дерев'яні головний (з образами Матері Божої Непорочної початку ХХст. і св. Мартина) та два бічних вівтарі (із гіпсовими скульптурками Матері Божої Лурдської та Пресвятого Серця Ісуса), виготовлені Яном Войтовичем із Перемишлян, дзвін та інше (пізніше кількість дзвонів збільшилась до трьох).

Від 1934 року парафію в Терновиці Пільній, що нараховувала понад 2600 вірних, обслуговував адміністратор о. Йосиф Міхалець, мала вона філіальну каплиці в Гостові. 1945 року парафіяни-поляки та їх останній душпастир о. Владислав Пєнкось, виїжджаючи до Польщі, забрали зі собою частину костельного майна. Наступного року костел замінили на православну церкву, проте наприкінці 60-х років її зачинили та стали використовувати як колгоспний склад. Від 1989 року колишній римсько-католицький храм є греко-католицькою церквою Покрови Пресвятої Діви Марії. У 2004-2005 роках її відремонтували та частково перебудували. В церкві збереглись вівтарі та деяке інше спорядження.

Джерело фотознімка: old.ugccif.org.ua
ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.