АНТОНІВ. Колишня каплиця-усипальниця без титулу {Підгорських} (1811). Київська обл., Білоцерківський р-н

09052 Антонів

У давньоукраїнські часи тут було місто Розволожжя, яке після руйнування татаро-монголами стало селом із такою ж назвою, проте як Антонів вперше згадується 1471 року. Було містечком, але з 1793 року, після переходу Правобережжя до складу Російської імперії знову стало селом. 1880 року в Антонові проживало 2115 мешканців, з яких лише 32 були католиками, нині - понад вісім сотень осіб. Село входило до Сквирського району, а від 2020 року - до Білоцерківського.

Нечисленні католики латинського обряду Антонова належали до парафії св. Архангела Михаїла у Володарці. Наприкінці 1800 - на початку 1810 років родина Підгорських, яка від 1771 року аж до 1917 року володіла селом, збудувала на місцевому цвинтарі муровану каплицю-усипальницю.

Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: березень, 10
1849	- в парафії св. Михаїла у Францфельді (Надлиманське Одеської області) народився майбутній єпископ Антон Церр, ординарій Тираспольський;
1903	- єпископ Едуард Ропп заклав у фундамент майбутнього храму св. Климентія в Одесі таблицю з написом про початок його спорудження;
1953	- помер у Римі єпископ Ігнатій Дубовський, колишній ординарій Луцько-Житомирський;
Наступна дата: березень, 11
1872	- висвячений на священника майбутній єпископ Антон Церр, ординарій Тираспольський;
2018	- каплиця у монастирі згромадження св. Павла у Львові отримала мощі бл. Владислава Буковинського; - єпископ Антал Майнек освятив відреставрований орган в костелі св. Анни у Чопі на Закарпатті;

Каплиця в Антонові згадується в схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, починаючи із 1852 року, а отже не була лише приватною, і датується 1811 роком. Храм незвичний тим, що над квадратною будівлею споруджено ступінчастий звід у формі зикурату, який завершується зрізаною пірамідою, що в підсумку є дуже нехарактерним для культових спорід України.

Хоча на початку 2010-х років колишній римсько-католицькій каплиці було присвоєно статус щойно виявленої пам’ятки архітектури місцевого значення, проте її стан досі настільки занедбаний, що навіть потрапити до неї важко, оскільки оточена не тільки чагарниками, але й з кількох сторін чиєюсь приватною власністю, на прохід через яку потрібний дозвіл.