 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
79010 Львів,
вул. Личаківська, 49А,
+380 (32) 276-70-40,
www: antoni.lviv.ua,
f.b.: sv.antoni.u.lvovi
Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.
Дерев'яний костельно-монастирський копмплекс оо.-францисканців на личаківському передмістю Львова було споруджено у 1618-1630 роках, проте у 1648 році під час облоги міста військами Б. Хмельницького він згорів. У 1652р. пожежа знову знищила відновлену дерев'яну святиню.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: styczeń, 26 | |
| 1776 | - у головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці на Івано-Франківщині урочисто встановили образ Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії; |
| Następna data: styczeń, 27 | |
| 1760 | - о. Адам Красінський, призначений ординарієм Кам'янець-Подільським, рукоположений в єпископи в Скєрнєвічах (Польща) митролитом Гнєзненським і колишнім Львівським Владиславом Лубенським; |
| 2008 | - нову каплицю Матері Божої Фатімської в Одесі-Таірові освятив єпископ Броніслав Бернацький; |
У 1669-1739 роках францисканські храм та монастир було відбудовано з тесаного каменю коштом родини Вишневецьких. 21 червня 1739 року костел консекрував єпископ-помічник Львівський С. Гловинський. 1765 року храм перебудовано (архітектор Ф. Кульчицький). Необарокову пребудову костелу та його розширення було здійснено також наприкінці XIX - на початку XX століть. У радянський час храм св. Антонія був єдиним з понад трьох десятків львівських римсько- католицьких святинь (за винятком катедри), який не закривався. У квітні 1995 року святиню знову офіційно перейняли оо.-францисканці (конвентуальні), а 13 червня цього ж року костел проголошено санктуарієм св. Антонія Падуанського. Є орган 1937 року. З 2016 року тут служив настоятелем монастиря і душпастирем парафії майбутній єпископ о. Едвард Кава OFM Conv. 18 травня 2021 року він освятив відреставровані скульптури Матері Божої Непорочної та фасадні сходи храму.
Костел продовжують обслуговувати оо.-францисканці конвентуальні (zakon Braci Mniejszych Konwentualnych), котрі відправляють Святі Меси українською та польською мовами, причому україномовна спільнота нині є найбільшою. З 1991 року в парафії працюють сестри-серцянки (згромадження Служебниць Пресвятого Серця Ісуса).
