|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
79014 Львів,
вул. Личаківська, 175
Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.
За задумом архієпископа Болеслава Твардовського, костел на Верхньому Личакові (цей терен початково належав до парафії св. Антонія Падуанського), було споруджено як 'wotum na cudowne ocalenie ... w żywiołowej burzy wojennej, z zalewu ukraińskiego i bolszewickiego'. У 1927-1928 роках місто виділило земельну ділянку під цей храм, яку 11 листопада 1928 року урочисто освятили. І цього ж року було доручено займатись його будівництвом та спорудженням виховного закладу для занедбаної молоді при ньому згромадженню Отців Салетинів. У 1929 році постав комітет будівництва святині. 1930 року пройшов конкурс проектів костелу, проте жодний з них не переміг, а львівському архітектору Тадеушу Обмінському було доручено допрацювати найвдаліший проект краківського архітектора Адольфа Шишко-Богуша. Будівництво храму розпочато наступного 1931 року (наріжний камінь освятили 7 жовтня), але в липні 1932 року Обмінський помер (його замінив львівський архітектор Лаврентій Дайчак). 7 жовтня 1934 року костел було урочисто освячено і того ж дня передано під опіку оо.-салезіан, проте його оснащення тривало до 1938 року. Будівництву виховного закладу завадила ІІсв. війна.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: листопад, 08 | |
| 1908 | - теребовельський декан та настоятель о. Станіслав Коженьовський освятив ще не завершений храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Глещаві на Тернопільшині; |
| 1998 | - костел св. Архангела Михаїла у Кузьмині на Хмельниччині освятив єпископ Ян Ольшанський; |
| Наступна дата: листопад, 09 | |
| 1834 | - інгрес до Львівської архікатедри митрополита-архієпископа Франциска Лушина; |
| 1924 | - вмуровано наріжний камінь костелу cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині; |
| 1996 | - храм Діви Марії Цариці у Кобелевиці на Закарпатті освятив єпископ Антал Майнек; |
| 1997 | - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві на Житомирщині консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк; |
| 2019 | - у Київській співкатедрі консекрований Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Клаудіо Гуджеротті о. Олександр Язловецький, призначений єпископом-помічником Київсько-Житомирським; |
| 2020 | - у крипті Кам'янець-Подільської катедри поряд з єпископом-ординарієм Яном Ольшанським похоронено єпископа-помічника Яна Нємца; |
Під час німецької окупації храм, який отримав пошкодження внаслідок військових дій, було відремонтовано. 26 листопада 1944 року в криптах костелу поховали архієпископа Болеслава Твардовського, завдяки зусиллям котрого ця святиня і постала. До літа 1945 року салезіани виїхали зі Львова, ще рік храмом опікувався о. Йосиф Ненцек, а потім його було закрито (використовувався як книжковий склад). У 1992 році колишній костел було освячено як греко-католицьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Нове оздоблення храму спроектував професор Львівської академії мистецтв Роман Василюк. Разом із В. Качалубою і А. Величком він також виконав ікони до іконостасу. Наприкінці XX століття поруч (за проектом Зеновія Підлісного) прибудовано дім Дитячо-юнацького молодіжного центру «Ораторія» святого Домініка Савіо.
Головна сторінка