 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
79014 Львів,
вул. Личаківська, 175
Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.
За задумом архієпископа Болеслава Твардовського, костел на Верхньому Личакові (цей терен початково належав до парафії св. Антонія Падуанського), було споруджено як 'wotum na cudowne ocalenie ... w żywiołowej burzy wojennej, z zalewu ukraińskiego i bolszewickiego'. У 1927-1928 роках місто виділило земельну ділянку під цей храм, яку 11 листопада 1928 року урочисто освятили. І цього ж року було доручено займатись його будівництвом та спорудженням виховного закладу для занедбаної молоді при ньому згромадженню Отців Салетинів. У 1929 році постав комітет будівництва святині. 1930 року пройшов конкурс проектів костелу, проте жодний з них не переміг, а львівському архітектору Тадеушу Обмінському було доручено допрацювати найвдаліший проект краківського архітектора Адольфа Шишко-Богуша. Будівництво храму розпочато наступного 1931 року (наріжний камінь освятили 7 жовтня), але в липні 1932 року Обмінський помер (його замінив львівський архітектор Лаврентій Дайчак). 7 жовтня 1934 року костел було урочисто освячено і того ж дня передано під опіку оо.-салезіан, проте його оснащення тривало до 1938 року. Будівництву виховного закладу завадила ІІсв. війна.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: grudzień, 07 | |
| 1998 | - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького; |
| 2001 | - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті; |
| 2008 | - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині; |
| Następna data: grudzień, 08 | |
| 1737 | - інгрес до Кам'янець-Подільської катедри єпископа Франциска Кобельського; |
| 1873 | - о. Валерій Буш освятив новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Печеніжені на Івано-Франківщині; |
| 1878 | - висвячений на священника у Перемишлі (Польща) місцевим ординарієм єпископом Мацеєм Хіршлером майбутній єпископ-помічник Львівський та кардинал Ян Пузина; |
| 1890 | - освячено новозбудований костел св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Поникві на Львівщині; |
| 1926 | - новозбудовану каплицю у Рокитному на Рівненщині освятив о. Станіслав Фіялковським; |
| 1930 | - новоспоруджений костел Христа Царя у Львові-Брюховичах освятив архієпископ Болеслав Твардовський; |
| 1933 | - новозбудований костел св. Ізидора у Римачах на Волині освятив о. Стефан Ястжембський; |
| 1991 | - єпископ Ян Пурвінський освятив повернені верхній та нижній храми у Бердичеві на Житомирщині; |
| 1992 | - єпископ Маркіян Трофим'як в Остап'єму на Тернопільщині повторно освятив повернений храм під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги i св. Вацлава; |
| 1995 | - єпископ Ян Ольшанський освятив новозбудований костел Пресвятої Трійці у Волочиську на Хмельниччині; |
| 2006 | - о. Ян Нємєц, призначений єпископом-поміником Кам'янець-Подільськи, консекрований кардиналом Мар'яном Яворським у Кам'янець-Подільському катедрі; |
| 2007 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвінницю поруч з каплицею Матері Божої Чудотворного Медальйона та св. Андрія Боболі у Мерефі на Харківщині та дзвін на ній; |
| 2010 | - о. Ян Собіло, номінований єпископм-помічником Харківсько-Запорізьким, висвячений на єпископа у Харківській катедрі єпископом Харківсько-Запорізьким Мар’яном Бучеком; |
| 2018 | - єпископ Віталій Кривицький в каплиці Воздвиження Хреста Господнього у Києві освятив пам'ятну таблицю о. Тадеушу Хоппе SDB; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері та відновлений вівтарний хрест; |
Під час німецької окупації храм, який отримав пошкодження внаслідок військових дій, було відремонтовано. 26 листопада 1944 року в криптах костелу поховали архієпископа Болеслава Твардовського, завдяки зусиллям котрого ця святиня і постала. До літа 1945 року салезіани виїхали зі Львова, ще рік храмом опікувався о. Йосиф Ненцек, а потім його було закрито (використовувався як книжковий склад). У 1992 році колишній костел було освячено як греко-католицьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Нове оздоблення храму спроектував професор Львівської академії мистецтв Роман Василюк. Разом із В. Качалубою і А. Величком він також виконав ікони до іконостасу. Наприкінці XX століття поруч (за проектом Зеновія Підлісного) прибудовано дім Дитячо-юнацького молодіжного центру «Ораторія» святого Домініка Савіо.
