|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
80664 Пеняки
Село вперше згадується у документах 1515 року як Пеняківці, є згадка також у 1532 році, а потім назву змінили на Пеняки. 1880 року тут проживало 1206 осіб, на початку ХХст. - 890, у тому числі 450 українців і 390 поляків, нині - понад півтисячі мешканців. 7 січня 1905 року у селі народився майбутній тайний єпископ Ян Ценський, родина якого володіла Пеняками. Село входило до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.
Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Сасові. Від 60-х років XVIII століття у Пеняках при дворі власників села Бєльських була мурована каплиця, а мурований костел св. Альфонса Родрігеса збудували 1782-1794 роках.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 14 | |
| 1912 | - висвячений на священника в костелі cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах на Львівщині єпископом Владиславом Бандурським майбутній Львівський архієпископ-митрополит Євгеній Базяк; |
| 2011 | - архієпископ Мечислав Мокшицький передав костелу Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині мощі бл. Йоана Павла ІІ, а також освятив присвячений йому вівтар; |
| Наступна дата: липень, 15 | |
| 1464 | - архієпископ Григорій Саноцький консекрував костел у Підкамені на Львівщині під титулом Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, свв. Апп. Петра і Павла і Всіх Святих; |
| 1826 | - освячено новоспоруджений костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані на Черкащині; |
| 1845 | - освячено земельну ділянку під спорудження костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Сніткові на Вінничині; |
| 1872 | - отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Болеслав Клопотовський; |
| 1901 | - інгрес ординарія Луцько-Житомирського єпископа Кароля Недзялковського до Житомирської катедри; |
| 1906 | - о.-канонік Юзеф Пяскевич освятив новозбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Ворохті на Івано-Франківщині; |
| 1930 | - єпископи Франциск Лісовський та греко-католицький Никита Будка у відновленому костелі Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині очолили урочистість внесення ікони Матері Божої Більшівецької; |
| 2001 | - новоспоруджений храм Матері Божої Святого Скапулярію у Чимбарівці на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський; |
У 1814-1815 роках Анеля Бєльська фундувала у селі капеланію, яка за капелана (пізніше - настоятеля) о. Адальберта Подгорного 1888 року стала повноцінною парафією, охопивши десяток населених пунктів та понад півтори тисячі вірян. О. Подгорний продовжував опікуватись парафією у Пеняках аж до І світової війни, напередодні якої чисельність вірних збільшилась до двох тисяч. Проте під час війни храм було знищено повністю, богослужіння довелось перенести до вже згаданої палацової каплиці.
І лише у 1924-1925 роках у селі збудували (в основному) мурований костел завдяки зусиллям призначеного 1923 року адміністратора о. Франциска Войтуся за проектом львівського архітектора Лаврентія Дайчака. 14 грудня 1924 року ще незавершений храм освятив під старим титулом св. Альфонса Родрігеса бродівський декан і настоятель о. Станіслав Краусс. Остаточно будівельні роботи закінчили у серпні 1926 року.
У 1927 році у Пеняках розпочали будівництво нового парафільного будинку (теж за проектом Дайчака). 1928 року костел отримав запроектований тим же Дайчаком необароковий головний вівтар, в якому встановили образи св. Альфонса, намальований Анелею Прушинською, та Матері Божої Пацлавської. Приблизно тоді ж змонтували і два бічні необарокові вівтарі (св. Валентина і Пресвятого Серця Ісуса) та інше спорядження, виготовлені Яном Войтовичем із Перемишлян. У 1931-1932рр. придбали орган та інше оснащення, а в 1933-1934 роках збудували муровану дзвіницю і повісили на неї три дзвони, вилиті фірмою Фельчинських у Калуші. О. Войтусь до кінця міжвоєнного періоду продовжував обслуговути парафію, яка ще 1928 року отримала каплицю у Гуті-Пеняцькій.
Після ІІ світової війни парафіяни-поляки виїхали до Польщі і костел зачинила радянська влада (ймовірно, використовували його як господарське приміщення). Пізніше тривалий час римсько-католицька святиня перебувала у стані руїни. У 2000-х роках її почали ремонтувати місцеві греко-католики.
Головна сторінка