|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
80664 Пеняки
Село вперше згадується у документах 1515 року як Пеняківці, є згадка також у 1532 році, а потім назву змінили на Пеняки. 1880 року тут проживало 1206 осіб, на початку ХХст. - 890, у тому числі 450 українців і 390 поляків, нині - понад півтисячі мешканців. 7 січня 1905 року у селі народився майбутній тайний єпископ Ян Ценський, родина якого володіла Пеняками. Село входило до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.
Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Сасові. Від 60-х років XVIII століття у Пеняках при дворі власників села Бєльських була мурована каплиця, а мурований костел св. Альфонса Родрігеса збудували 1782-1794 роках.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: kwiecień, 21 | |
| 1405 | - частину Львівської катедри освятив єпископ Матей з Перемишля; |
| 1639 | - храм св. Мартина у Новому Місті на Львівщині та вівтарі освятив єпископ Я. Замойський; |
| 1731 | - єпископ-ординарій Луцький Стефан Рупневський помер у Торчині, його поховано в єзуїтському костелі свв. Ап. Петра і Павла у Кракові; |
| 1990 | - освятили повернений костел cв. Антонія у Лосячі на Тернопільщині; |
| 1992 | - повернений костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Золотому Потоці на Тернопільщині освятив єпископ Маркіян Трофим'як; |
| Następna data: kwiecień, 22 | |
| 1765 | - о. Ігнатій Оссолінський, майбутній ординарій Київський, призначений коад'ютором з правом наступництва ординарія
Баківського Станіслава Єзєрського; - майбутній єпископ Луцький о. Фелікс Турський призначений правлячим єпископом Холмським; |
| 1922 | - освячено головний вівтар костелу Пресвятої Трійці у Старому Селі на Львівщині; |
| 2004 | - призначено Апостольським нунцієм в Україні архієпископа Івана Юрковича; |
У 1814-1815 роках Анеля Бєльська фундувала у селі капеланію, яка за капелана (пізніше - настоятеля) о. Адальберта Подгорного 1888 року стала повноцінною парафією, охопивши десяток населених пунктів та понад півтори тисячі вірян. О. Подгорний продовжував опікуватись парафією у Пеняках аж до І світової війни, напередодні якої чисельність вірних збільшилась до двох тисяч. Проте під час війни храм було знищено повністю, богослужіння довелось перенести до вже згаданої палацової каплиці.
І лише у 1924-1925 роках у селі збудували (в основному) мурований костел завдяки зусиллям призначеного 1923 року адміністратора о. Франциска Войтуся за проектом львівського архітектора Лаврентія Дайчака. 14 грудня 1924 року ще незавершений храм освятив під старим титулом св. Альфонса Родрігеса бродівський декан і настоятель о. Станіслав Краусс. Остаточно будівельні роботи закінчили у серпні 1926 року.
У 1927 році у Пеняках розпочали будівництво нового парафільного будинку (теж за проектом Дайчака). 1928 року костел отримав запроектований тим же Дайчаком необароковий головний вівтар, в якому встановили образи св. Альфонса, намальований Анелею Прушинською, та Матері Божої Пацлавської. Приблизно тоді ж змонтували і два бічні необарокові вівтарі (св. Валентина і Пресвятого Серця Ісуса) та інше спорядження, виготовлені Яном Войтовичем із Перемишлян. У 1931-1932рр. придбали орган та інше оснащення, а в 1933-1934 роках збудували муровану дзвіницю і повісили на неї три дзвони, вилиті фірмою Фельчинських у Калуші. О. Войтусь до кінця міжвоєнного періоду продовжував обслуговути парафію, яка ще 1928 року отримала каплицю у Гуті-Пеняцькій.
Після ІІ світової війни парафіяни-поляки виїхали до Польщі і костел зачинила радянська влада (ймовірно, використовували його як господарське приміщення). Пізніше тривалий час римсько-католицька святиня перебувала у стані руїни. У 2000-х роках її почали ремонтувати місцеві греко-католики.
Strona główna