|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
80664 Пеняки
Село вперше згадується у документах 1515 року як Пеняківці, є згадка також у 1532 році, а потім назву змінили на Пеняки. 1880 року тут проживало 1206 осіб, на початку ХХст. - 890, у тому числі 450 українців і 390 поляків, нині - понад півтисячі мешканців. 7 січня 1905 року у селі народився майбутній тайний єпископ Ян Ценський, родина якого володіла Пеняками. Село входило до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.
Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Сасові. Від 60-х років XVIII століття у Пеняках при дворі власників села Бєльських була мурована каплиця, а мурований костел св. Альфонса Родрігеса збудували 1782-1794 роках.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 09 | |
| 1713 | - призначений єпископом-помічником Львівським о. Стефан Рупневський (майбутній ординарій в Кам'янці-Подільському і Луцьку) висвячений на єпископа у Кракові; |
| 1742 | - призначений Кам'янець-Подільським єпископом-ординарієм о. Миколай Дембовський, майбутній Львівський архієпископ-номінант; |
| 1911 | - освятили новозбудований костел Матері Церкви у Твіржі на Львівщині; |
| 1994 | - освячено після ремонту костел Пресвятої Трійці у Банилові-Підгірному на Буковині; |
| Наступна дата: липень, 10 | |
| 1747 | - архієпископ Миколай Вижицькийо декретом визнав чудотворним образ Розіп'ятого Ісуса в Новому Милятині на Львівщині; |
| 1799 | - консекровано костел Пресвятої Трійці у Браїлові на Вінничині; |
| 1904 | - о. Станіслав Громніцький освятив наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці на Тернопільщині; |
| 1960 | - висвячений на священника майбутній Апостольський нунцій в Україні та Апостольский адміністратор Закарпаття Антоніо Франко; |
| 1999 | - Апостольський нунцій в Україні о. Нікола Етерович отримав єпископське свячення у Хварі (Хорватія) з рук кардинала Анжело Содано; - освячено костел св. Марії Горетті у Червоних Хатках на Житомирщині; |
| 2002 | - інгрес першого ординарія Харківсько-Запорізького єпископа Станіслава Падевського до Харківської катедри; |
| 2005 | - кардинал Мар'ян Яворський в костелі св. Йосифа у Тщенці на Львівщині освятив пам'ятну таблицю о. Яну Строєку; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі св. Станіслава єп. мч. у Старому Добротворі на Львівщині освятив новий вівтар та впровадив реліквії св. Йоана з Дуклі; |
У 1814-1815 роках Анеля Бєльська фундувала у селі капеланію, яка за капелана (пізніше - настоятеля) о. Адальберта Подгорного 1888 року стала повноцінною парафією, охопивши десяток населених пунктів та понад півтори тисячі вірян. О. Подгорний продовжував опікуватись парафією у Пеняках аж до І світової війни, напередодні якої чисельність вірних збільшилась до двох тисяч. Проте під час війни храм було знищено повністю, богослужіння довелось перенести до вже згаданої палацової каплиці.
І лише у 1924-1925 роках у селі збудували (в основному) мурований костел завдяки зусиллям призначеного 1923 року адміністратора о. Франциска Войтуся за проектом львівського архітектора Лаврентія Дайчака. 14 грудня 1924 року ще незавершений храм освятив під старим титулом св. Альфонса Родрігеса бродівський декан і настоятель о. Станіслав Краусс. Остаточно будівельні роботи закінчили у серпні 1926 року.
У 1927 році у Пеняках розпочали будівництво нового парафільного будинку (теж за проектом Дайчака). 1928 року костел отримав запроектований тим же Дайчаком необароковий головний вівтар, в якому встановили образи св. Альфонса, намальований Анелею Прушинською, та Матері Божої Пацлавської. Приблизно тоді ж змонтували і два бічні необарокові вівтарі (св. Валентина і Пресвятого Серця Ісуса) та інше спорядження, виготовлені Яном Войтовичем із Перемишлян. У 1931-1932рр. придбали орган та інше оснащення, а в 1933-1934 роках збудували муровану дзвіницю і повісили на неї три дзвони, вилиті фірмою Фельчинських у Калуші. О. Войтусь до кінця міжвоєнного періоду продовжував обслуговути парафію, яка ще 1928 року отримала каплицю у Гуті-Пеняцькій.
Після ІІ світової війни парафіяни-поляки виїхали до Польщі і костел зачинила радянська влада (ймовірно, використовували його як господарське приміщення). Пізніше тривалий час римсько-католицька святиня перебувала у стані руїни. У 2000-х роках її почали ремонтувати місцеві греко-католики.
Головна сторінка