80664 Пеняки
Село вперше згадується у документах 1515 року як Пеняківці, є згадка також у 1532 році, а потім назву змінили на Пеняки. 1880 року тут проживало 1206 осіб, на початку ХХст. - 890, у тому числі 450 українців і 390 поляків, нині - понад півтисячі мешканців. 7 січня 1905 року у селі народився майбутній тайний єпископ Ян Ценський, родина якого володіла Пеняками. Село входило до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.
Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Сасові. Від 60-х років XVIII століття у Пеняках при дворі власників села була збудована іх коштом мурована каплиця. Проте пізніше її на деякий час віддали греко-католикам, оскільки згоріла їхня дерев'яна церква.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: травень, 23 | |
1750 | - у Варшаві рукоположений в священники майбутній архієпископ-митрополит Львівський Фердинанд Кіцький; |
1991 | - повернений костел св. Валентина в Наварії на Львівщині освячено; |
2009 | - єпископ Станіслав Широкорадюк за дорученням єпископа Яна Пурвінського консекрував новозбудований храм Воздвиження Хреста Господнього в Олевську на Житомирщині; |
2015 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив грунтовно відремонтований костел Зіслання Святого Духа у Чишках на Львівщині; |
Наступна дата: травень, 24 | |
1743 | - єпископ Вацлав Сераковський консекрував храм Всіх Святих у Стоянцях на Львівщині; |
1824 | - номінований на посаду єпископа у Тренті (Триденті) в Італії майбутній митрополит-архієпископ Львівський Франциск Лушин; |
1829 | - консекровано новозбудований храм Різдва Пресвятої Діви Марії у Підкамені на Івано-Фрапнківщині; |
1924 | - о.-прелат Казимир Дзюжинський освятив наріжний камінь мурованого костелу св. Марії Магдалини у Вовкові на Львівщині; |
1984 | - призначений титулярним єпископом Lambesi та Апостольським адміністратором архідієцезії (Львівської) у Любачеві майбутній архієпископ-митрополит Львівський кардинал Мар'ян Яворський; |
1997 | - рукоположений в священники у Польщі майбутній єпископ-ординарій Київсько-Житомирський Віталій Кривицький; |
2008 | - у Львові беатифіковано черницю згромадження Сестер Милосердя с. Марту Вєцку, яка працювала в парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Снятині на Івано-Франківщині медсестрою, жертовно там померла та похована на місцевому кладовищі; |
2011 | - єпископ Ян Пурвінський консекрував новоспоруджений храм Пресвятої Діви Марії Допомоги Вірних у Нивній на Житомирщині; |
2018 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив пам’ятний хрест та земельну ділянку під будівництво костелу Матері Божої
Фатімської у Зимній Воді під Львовом; - єпископ Антал Майнек освятив новий дзвін та хрест для невеличкої вежі храму св. Марії Магдалини у Підполоззі на Закарпатті; - архієпископ Мечислав Мокшицький у Судовій Вишні на Львівщині впровадив до костелу Матері Божої Помічниці Вірних мощі св. Йоана Павла ІІ; |
У 1782 році місцевий власник Антоній Бєльський розпочав у Пеняках будівництво мурованого костелу на місці, де стояла згоріла церква, а завершив 1794 року черговий власник села Ігнатій Мончинський разом із дружиною Анелею Бєльською (храм мав також слугувати їхньою усипальницею). 17 жовтня 1814 року та ж Анеля Бєльська фундувала у селі капеланію, яку формально створили 27 травня 1815 року. Її першим капеланом став 31 жовтня цього ж року о. Стефан Ступніцький, вікарій парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Залізцях.
У 1822 році Матеуш Мончинський разом із своєю матір'ю Анелею запросив до Пеняків єзуїтів. Ченці від грудня цього року до 1828 року та у 1840-1848рр. обслуговували місцеву капеланію, а в інші часи працювали лише при утвореній у селі місії, яку 19 січня 1853 року було ліквідовано. Ймовірно, що саме у ці часи храм у Пеняках освятили під титулом св. Альфонса Родрігеса, культ якого просували саме єзуїти. Повноцінна парафія у Пеняках постала лише 1888 року за капелана (пізніше - настоятеля) о. Адальберта Подгорного, охопивши десяток населених пунктів та понад півтори тисячі вірян.
О. Подгорний продовжував опікуватись парафією у Пеняках аж до І світової війни, напередодні якої чисельність вірних збільшилась до двох тисяч. Проте під час війни храм було знищено повністю, богослужіння довелось перенести до вже згаданої палацової каплиці. І лише у 1924-1925 роках у селі збудували (в основному) новий мурований костел, який освятили теж під титулом св. Альфонса Родрігеса.