 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
80670 Підкамінь
Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).
У 1616 році золочівський війт Ян Богуш після оздоровлення у Підкамені збудував тут дерев'яну каплицю Стоп Матері Божої на місці, де ще у XVI столітті об'являлась Матір Божа з Дитятком, залишивши сліди своїх стоп на камені. Святиня окрім цієї реліквії мала копію образу Матері Божої Болонської.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: січень, 24 | |
| На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів | |
| Наступна дата: січень, 25 | |
| 2004 | - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив нижній костел Пресвятої Діви Марії Матері Церкви у Києві на Перова; |
У 1730 році Стефан Лєдуховський пожертвував значні кошти на будівництво мурованого храму у Підкамені замість старої занепалої каплиці, а 19 червня 1732 року, за кілька днів перед своєю смертю суттєво збільшив фундацію. І вже 1731 року єпископ-помічник Кам'янецький Адам Война освятив його наріжний камінь. Проте спадкоємці фундатора відмовились виконувати його зобов'язання, що затримало спорудження каплиці аж до 1739 року, коли вдалось зібрати достатньо грошей від інших жертводавців (зокрема, Чосновських, Потоцьких, Сапегів, Загорських). 21 травня 1739 року преор о. Мар'ян Пруський OP підписав угоду на будівництво храму із архітектором Антоніо Кастеллі та митцем Франческом Каппоні на оздоблення інтер'єру святині.
Завершили спорудження каплиці Стоп Матері Божої у Підкамені 1741 року, коли Святіший Отець Бенедикт XIV надав їй спеціальний привілей. Після 1750 року вона отримала дерев'яні головний вівтар із вже згаданим образом Матері Божої Болонської та два бічних (святих Варвари і Миколая). Проте 1788 року австрійська влада передала цей храм греко-католикам як компенсацію за розібрану церкву Спаса біля знаменитого Підкаменського каменя. Ченці забрали із каплиці скульптури домініканських святих, а рішенням влади реліквію із слідами стоп Богородиці перенесли до монастирської будівлі (пізніше її вмурували у підлогу новозбудованого ораторію).
У травні 1854 року завершили будівництво муру, що оточує підкамінську каплицю, а 1930 року було проведено її ремонт, під час якого Андрій Кучер із Тернополя оздобив її інтер'єр фресками. Після ІІ світової війни колишню римсько-католицьку каплицю отримали православні, проте нині нею послуговуються греко-католики як церквою св. Параскеви П'ятниці.
Підкамінь мав костел Успіння Пресвятої Діви Марії із ораторієм, каплицю св. Яна Непомуцького біля костелу, а також за межами чернечих мурів цвинтарну каплицю, якою нині послуговуються місцеві римо-католики, та каплиці св. Вікентія Феррери, св. Юди Тадея і св. Роха.
