Вперше це поселення під назвою 'Бартольтова корчма' згадується 1433 року як королівський подарунок Львівській архідієцезії, а 1 жовтня 1442 року за проханням
архієпископа Яна Одровонжа село перевели на німецьке (магдебурзьке) право. Бартатів залишався власністю архідієцезії аж до ХХ століття.
Нині у селі проживає понад сім сотень мешканців. Входило воно до Городоцького району, а від 2020 року - до Львівського.
Місцеві римо-католики, яких у селі у 80-х роках ХІХ століття було майже три сотні (греко-католиків - понад чотири сотні), належали до парафії
Воздвиження Святого Хреста в Оброшиному. На початку ХХ століття за фінансової підтримки архієпископа Йосифа Більчевського у Бартатові розпочали
спорудження мурованої філіальної каплиці. Будівництвом керував інженер Томаш Кшивородзький. Спорудження святині, в основному, завершилось 1911 року, проте
внаслідок браку коштів будівельні та оздоблювальні роботи продовжувались ще довго.
Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
- колишній секретар Конгрегації у справах беатифікації і канонізації архієпископ Едвард Новак у Львові очолив урочистість перенесення мощей св.
архієпископа Йосифа Більчевського із Янівського цвинтаря до катедри;
Завершення спорудження каплиці відбулось 1924 року її освяченням, ймовірно, в день Пресвятої Трійці. Святиня мала один бароковий вівтар, подарований архієпископом
Більчевським, з образом Матері Божої. У 30-х роках ХХ століття чисельність католиків латинського обряду у Бартатові становила вже трохи більше трьох сотень вірних.
На початку 1939 року, до двадцятипятиріччя освячення храм істотно відремонтували, а також придбали до вівтаря, який також було відновлено, образ Пресвятої Трійці.
Каплиця збереглась у воєнні та радянські часи. 1990 року її отримала Українська Автокефальна Православна Церква, пізніше вона перейшла до Української Православної
Церкви Київського патріархату, нині ж, зазнавши суттєвої перебудови, належить Православніі Церкві України в якості храму св. Василія Великого.
Strona główna