 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
80400 Кам‘янка-Бузька,
вул. Хомина, 5,
+380 (3254) 236-26,
www: rkc-kamyanka.com,
f.b.: 233279327604081
Кам'янка вперше у документах згадується у 1405, 1406 і 1411 роках як Д(и)мошин. Отримала 1471 року магдебурзьке право, підтверджене у 1509 році. У 70-х роках XVст. місцевий староста Юрій Струмило, на честь якого місто у 1485-1944рр. називалось Кам'янка-Струмилова, збудував тут замок. У 1867 році місто стало центром повіту, а від 1940 року було райцентром, поки 2020 року не перейшло до Львівського району. У 1880р. тут проживало 6107 мешканців, у тому числі 1641 греко- і 1590 римо-католиків, нині ж - понад десять тисяч осіб.
У вересні 1471 року Ю. Струмило здійснив фундацію замкової каплиці, яка отримала титул Успіння Пресвятої Діви Марії, свв. Петра і Павла і Всіх Святих. У 1472-1473рр. згадуються місцеві душпастирі оо. Ян Бустазій і Григорій.
У 1477 році коштом того ж Ю. Струмили на Глинському передмісті Кам'янки було засновано парафію та збудовано дерев'яний костел Святого Духа, проте його (чи черговий дерев'яний) знищили татари 1627 року. Тому у 1633 році у Кам'янці-Струмиловій відбулось повторне заснування парафії та спорудження нового дерев'яного храму з фундації короля Владислава IV, але вже на місці сучасного костелу (колишню святиню відновили пізніше у якості філіальної, а ця отримала титул Успіння Пресвятої Діви Марії).
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: wrzesień, 17 | |
| 1724 | - костел св. Станіслава єп. мч. у Гусакові на Львівщині консекрував єпископ К. Шембек; |
| 1730 | - костел Пресвятої Трійці у Нижанковичах на Львівщині консекрував єпископ А. Пруський; |
| 1757 | - у резиденції кам'янець-подільських архіпастирів у Чорнокозинцях помер місцевий єпископ-ординарій Миколай Дембовський, якого 26 вересня цього ж року мали призначити Львівським архієпископом-митрополитом; поховали у крипті Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1775 | - єпископ Ян Прухницький реконсекрував відновлений ним храм Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах на Тернопільщині; |
| 1907 | - о. Леонард Мочаровський освятив новозбудований костел cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці на Тернопільщині; |
| 1919 | - інгрес до Луцької катедри єпископа-ординарія Луцько-Житомирського Ігнатія Дубовського; |
| 1987 | - висвячений на священника єпископом Мар’яном Яворським у Любачеві (Польща) майбутній архієпископ-митрополит Львівський Мечислав Мокшицький; |
| 1994 | - повернений костел Семи Скорбот Матері Божої у Сколему на Львівщині освячено; |
| 1995 | - до храму Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях на Львівщині впровадили копію ікони Христа Розіп'ятого, привезену паломниками із Польщі, де знаходиться її оригінал; |
| 2005 | - костел Матері Божої Фатімської у Конотопі на Сумщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Віталій Скомаровський у Вараші на Рівненщині освятив наріжний камінь майбутнього храму Успіння Пресвятої Діви Марії з гробу св. Фаустини Ковальської; |
| 2017 | - єпископ Антал Майнек за участю єпископа Юзефа Тамаса з Румунії в парафії Воздвиження Святого Хреста в Берегові на Закарпатті освятив новоспоруджений Дім паломників імені о. Ференца Пастора та пам'ятну дошку, присвячену о. Ференцу; |
| 2020 | - новозбудований костел Матері Божої Фатімської у Зимній Воді під Львовом урочисто освятив єпископ Мар'ян Бучек; |
| 2022 | - архієпископ Перемишльський Адам Шаль з Польщі у співслужінні із єпископом Едуардом Кавою освятив новий вівтар в костелі Воздвиження Святого Хреста у Городку на Львівщині; |
| Następna data: wrzesień, 18 | |
| 1856 | - о. Вікентій Ліпський номінований єпископом-помічником Тираспольським; |
| 1911 | - освятили новозбудований костел Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 1928 | - освячено каплицю у Велесневі на Тернопільщині; |
| 1932 | - в парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Новій Гуті (поблизу Монастириськ) на Тернопільщині народився майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Станіслав Падевський; |
| 1938 | - освячено храм Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині; |
| 1991 | - єпископ Ян Ольшанський реконсекрував костел св. Архангела Михаїла у Качанівці на Тернопільщині; |
| 2004 | - після тривалого ремонту повторно освятили храм Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 2010 | - єпископ Леон Дубравський заклав та освятив наріжний камінь костелу Воздвиження Хреста Господнього в Іллінцях на Вінничині; |
| 2019 | - призначено єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії о. Олександра Язловецького; |
У 1716-1722 роках у Кам'янці-Струмиловій завдяки Сулімирським та Цетнерам навколо старого костелу, який потім розібрали, спорудили, в основному, наступний великий дерев'яний храм, але його викінчення тривало ще кілька десятиліть. 1757 року ця святиня мала дві бічні каплиці з малими вежами та вівтарями Христа Розіп'ятого і св. Яна Непомуцького, ще п'ять вівтарів (бічні були присвячені св. Онуфрію, Господу Ісусу, св. Анні і Пресвятій Діві Марії), орган, дзвіницю на два дзвони та інше досить багате оснащення. 3 серпня 1766 року костел консекрував під час візитації парафії архієпископ Львівський Вацлав Сераковський. Тоді храм містив лише п'ять вівтарів (головний Матері Божої, два вже згадані бічні в каплицях, старий св. Анни та новий Матері Божої з Дитятком). Суттєві ремонтні роботи в костелі та його дооснащення відбулись за душпастирювання у ньому настоятеля о. Ігнатія Треттера, який прослужив тут від 1767 року аж 48 років.
Останній дерев'яний храм в Кам'янці-Струмиловій попри всі зусилля його настоятеля о. Треттера на початку ХІХ століття вже був у поганому технічному стані (довелось навіть демонтувати одну із бічних каплиць) та став надто малим для зростаючої кількості вірян, тому 1806 року вирішили будувати нову (муровану) святиню. Навіть розпочали громадити будматеріали та кошти, але через смерть спочатку (1809 року) місцевого власника і жертводавця Йосифа Мієра, а потім (1815 року) і настоятеля о. Треттера, ці плани не були реалізовані. Під час архієпископської візитації 1821 року занотовано дуже поганий стан храму, відсутність дзвіниці та потребу в ремонті парафіяльного будинку. Починаючи із травня 1822 року протягом кількох місяців цей костел повністю розібрали, а богослужіння перенесли до церкви св. Миколая.
У 1822-1836 роках в Кам'янці-Струмиловій було збудовано мурований костел Успіння Пресвятої Діви Марії, який після завершення оздоблення та оснащення 16 травня 1840 року консекрував архієпископ Франциск Піштек. Але через декілька десятиліть внаслідок проблеми із склепінням довелось перенести богослужіння в захристію. Попри здійснені ремонти стала очевидною на початку ХХ століття необхідність спорудження нового мурованого храму, проте спочатку вирішили збудувати (відновити) невеликий костел Святого Духа, що забезпечило б душпастирські потреби вірян на період спорудження нової, великої парафіяльної святині. 1908 року старий парафіяльний храм розібрали.
У 1900 році кам'янко-струмиловський настоятель о. Ян Чирик придбав для нового костелу поруч із старим додаткову земельну ділянку. У липні 1901 року львівський архітектор Теодор Тальовський виконав монументальний проект неоготичного храму, будівництво якого мало коштувати 200 000 крон, фінансувалось вірянами і розпочалось 1910 року. 14 травня 1911 року єпископ-помічник Львівський Владислав Бандурський, який у 1890-1892рр. працював тут вікарієм, освятив наріжний камінь святині. Нагляд за її спорудженням, яким керував будівничий Вікентій Беднарський із Радомишля, здійснював львівський архітектор Ян Новорита. І вже у листопаді 1913 року костел, в основному, було споруджено, хоча вежа ще не була покрита бляхою, а 28 числа цього місяця о. Чирик освятив перший встановлений тут вівтар (св. Яна Непомуцького зі старого храму). Оздоблення та оснащення святині перервала І світова війна. Більше того, під час військових дій внаслідок обстрілу московитською артилерією новозбудований костел (і парафіяльний будинок) було суттєво пошкоджено.
Відновлення храму та продовження робіт із його оздоблення і оснащення в Кам'янці-Струмиловій розпочалось ще до завершення війни і тривало майже до кінця 20-х років. 16 травня 1929 року архієпископ Львівський Болеслав Твардовський консекрував костел. Наприкінці 30-х років він містив п'ять вівтарів - головний неоготичний багато оздоблений 1928 року, що зберігся донині, та чотири втрачених на сьогодні бічних, два з яких були тимчасовими. Від початку XX століття парафію продовжував обслуговувати багаторічний настоятель о. Чирик, а нараховувала вона понад сім тисяч вірних у місті та ще двох десятках сусідніх сіл. Мала (у різні періоди) філіальні каплиці у Батятичах, неіснуючих нині Бербеках, зруйнованих радянською владою Будках Незнанівських, Дальничі, який у ті часи називася Геравцем, Збанові, Ланах Німецьких (нині - Забужжя), Мазярці, Новому Ставі, Обидові, Підрудному, Рожанці, Руді-Сілецькій, Турках і Ягідній (колись Ягоні), а також в місті (св. Яна Непомуцького і цвинтарну).
О. Чирик виїхав до Польщі у травні 1944 року, а в липні 1946 року покинув Кам'янку-Бузьку останній душпастир о. Казимир Макарський. Найцінніше костельне майно також було вивезене до Польщі. Зачинений храм радянською владою використовувався як складське приміщення. 1969 року згоріла верхня частина вежі. 18 листопала 1989 року повернений колишній костел знову став культовою спорудою. Після ремонту, проведеного настоятелем о. Владиславом Деруновим, храм 14 червня 1996 року проголосили санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Милятина, оскільки в ньому знаходиться копія чудотворного образу Розіп'ятого Ісуса із колишнього костелу Святого Хреста у Новому Милятині. Її 14 вересня 1997 року коронував архієпископ Львівський Мар'ян Яворський. Парафію обслуговують дієцезіальні священники, працюють черниці-серафітки згромадження Сестер Страждаючої Божої Матері.
