 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
81200 Перемишляни,
вул. Чуперносівська, 3,
+380 (3263) 223-28,
www: przemyslany-sdb.com
Перша писемна згадка про Перемишляни датується 1437 роком. У 1623 році місто отримало магдебурзьке право, відновлене 1728 року та підтверджене у 1733 році. 1857 року тут проживало 3167 мешканців, 1870 року - 2922, 1880 року - 3834, нині - понад 7 тисяч осіб. У 1860р. Перемишляни стали центром повіту, а з 1939 року (за винятком 1962-1964 років) були райцентром, 2020 року увійшли до Львівського району.
Перший (дерев'яний) костел у Перемишлянах існував вже перед 1623 роком, але був спалений татарами. Вважається, що парафію у місті було утворено 1642 року коштом Анни Кшельчицької-Мрожкової, проте метричні книги велись із 1633 року (ймовірно, що наступний храм постав тоді ж чи навіть раніше).
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: wrzesień, 17 | |
| 1724 | - костел св. Станіслава єп. мч. у Гусакові на Львівщині консекрував єпископ К. Шембек; |
| 1730 | - костел Пресвятої Трійці у Нижанковичах на Львівщині консекрував єпископ А. Пруський; |
| 1757 | - у резиденції кам'янець-подільських архіпастирів у Чорнокозинцях помер місцевий єпископ-ординарій Миколай Дембовський, якого 26 вересня цього ж року мали призначити Львівським архієпископом-митрополитом; поховали у крипті Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1775 | - єпископ Ян Прухницький реконсекрував відновлений ним храм Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах на Тернопільщині; |
| 1907 | - о. Леонард Мочаровський освятив новозбудований костел cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці на Тернопільщині; |
| 1919 | - інгрес до Луцької катедри єпископа-ординарія Луцько-Житомирського Ігнатія Дубовського; |
| 1987 | - висвячений на священника єпископом Мар’яном Яворським у Любачеві (Польща) майбутній архієпископ-митрополит Львівський Мечислав Мокшицький; |
| 1994 | - повернений костел Семи Скорбот Матері Божої у Сколему на Львівщині освячено; |
| 1995 | - до храму Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях на Львівщині впровадили копію ікони Христа Розіп'ятого, привезену паломниками із Польщі, де знаходиться її оригінал; |
| 2005 | - костел Матері Божої Фатімської у Конотопі на Сумщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Віталій Скомаровський у Вараші на Рівненщині освятив наріжний камінь майбутнього храму Успіння Пресвятої Діви Марії з гробу св. Фаустини Ковальської; |
| 2017 | - єпископ Антал Майнек за участю єпископа Юзефа Тамаса з Румунії в парафії Воздвиження Святого Хреста в Берегові на Закарпатті освятив новоспоруджений Дім паломників імені о. Ференца Пастора та пам'ятну дошку, присвячену о. Ференцу; |
| 2020 | - новозбудований костел Матері Божої Фатімської у Зимній Воді під Львовом урочисто освятив єпископ Мар'ян Бучек; |
| 2022 | - архієпископ Перемишльський Адам Шаль з Польщі у співслужінні із єпископом Едуардом Кавою освятив новий вівтар в костелі Воздвиження Святого Хреста у Городку на Львівщині; |
| Następna data: wrzesień, 18 | |
| 1856 | - о. Вікентій Ліпський номінований єпископом-помічником Тираспольським; |
| 1911 | - освятили новозбудований костел Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 1928 | - освячено каплицю у Велесневі на Тернопільщині; |
| 1932 | - в парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Новій Гуті (поблизу Монастириськ) на Тернопільщині народився майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Станіслав Падевський; |
| 1938 | - освячено храм Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині; |
| 1991 | - єпископ Ян Ольшанський реконсекрував костел св. Архангела Михаїла у Качанівці на Тернопільщині; |
| 2004 | - після тривалого ремонту повторно освятили храм Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 2010 | - єпископ Леон Дубравський заклав та освятив наріжний камінь костелу Воздвиження Хреста Господнього в Іллінцях на Вінничині; |
| 2019 | - призначено єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії о. Олександра Язловецького; |
У джерелах заснування монастиря домініканців-обсервантів у Перемишлянах датують 1645 роком та пов'язують із фундацією Єлизавети Потоцької (попри путаницю із її прізвищем, бо тоді ще була Сенявською, а заміж за Потоцького вийшла після смерті Сенявського 1650 року). Втім, монастир вже точно існував, принаймні, перед 1665 роком, коли згадується як недавно заснований. Від 1673 року місцеву парафію обслуговували, змінюючи однин одного, як дієцезіальні священники, так і домініканці. І лише після того, як на початку XVIII століття парафіяльний костел знищили саксонські війська, фінансово-майнове забезпечення парафії передали монастирю.
Мурований монастир домініканців у Перемишлянах вперше згадується 1671 року, але не відомо, чи тоді вже існував мурований костел, хоча його архітектурні особливості дозволяють зробити таке припущення. У 1730 році цей храм консекрував архієпископ Ян Скарбек разом із трьома вітарями та трьома дзвонами. 1774 року святиня вже містила п'ять вівтарів - головний свв. Петра і Павла із Розп'яттям та бічні св. Тадея, Матері Божої Святого Розарію, св. Домініка і св. Вінсента Ферери. У 1792 році монастир домініканців австрійська влада закрила, обслуговування парафії перейшло до дієцезіальних священників.
У першій половині XIX століття костел у Перемишлянах мав лише три вівтарі - головний із скульптуркою Христа Розіп'ятого та бічні св. Домініка із образами Преображення Господнього і бл. Якова Стрепи, який пізніше замінили вівтарем св. Миколая, та Пресвятої Діви Марії із іконами Матері Божої і св. Антонія. 16 серпня 1843 року блискавка спричинила пожежу, яка знищила вежу із годинником та двома дзвонами, сигнатурку та завдала іншої шкоди. Протягом п'яти місяців храм ремонтувався, а богослужіння відбувались у місцевій церкві.
У 80-х - 90-х роках ХІХ століття та перед І світовою війною святиня у Перемишлянах зазнала незначного відновлення інтер'єру та збагатилась новим оснащенням. Війна не завдала шкоди костелу, за винятком конфіскації дзвонів, які замінили новими та освятили 1922 року. У 1929-1930 роках храм суттєво відремонтували ззовні, добудували каплицю та оздобили інтер'єр розписами авторства Кароля Політинського у виконанні Іваницького зі Львова та Вронського із Перемишлян. А заклад Яна Войтовича відновив головний та два бічних вівтарі. Дооснащення святині продовжувалось також і в 30-ті роки.
У 1934 році багаторічного заслуженого настоятеля парафії у Перемишлянах о. Зигмута Більського замінив о. Петро Струшкевич, парафія тоді нараховувала близько чотирьох тисяч вірян у місті та дев'яти сусідніх селах, мала каплиці в Коросні, Пнятині, Ушковичах і Чуперносові (раніше - також у Вовкові), а наприкінці 30-х років повинні були будуватись каплиці у Виписках та Сиворогах. Храм містив головний вівтар ІІ половини XVIIIст. із скульптурками Христа Розіп'ятого, Матері Божої Скорботної, св. Йоана Євангеліста та ще двох, два бічні вівтарі теж ІІ половини XVIIIст. Матері Божої і Пресвятого Серця Ісуса та ще один Матері Божої Ченстоховської, виготовлений Яном Войтовичем 1931 року, орган 1911 року, інше вельми значне костельне спорядження. Мурована дзвіниця мала чотири дзвона. ІІ світова війна теж не завдала істотної шкоди храму.
У липні 1945 року о. Струшкевич разом із частиною костельного майна виїхав із Перемишлян до Польщі. Зачинену святиню радянська влада спочатку викоритовувала як зерносховище та склад, а від 1972 року - в якості виробничого приміщення, для чого костел піддали частковій перебудові та поділу на два поверхи. У 1990 році в Перемишлянах розпочався процес відновлення спільноти вірних. На міському цвинтарі було збудовано тимчасову каплицю, яка виконувала функцію парафіяльної аж до повернення костелу та його адаптації для богослужінь. Завдяки зусиллям місцевих священників, вірян та інших залучених осіб у 1996-1997 році храм (принаймні, його верхню частину) повернули. 1 квітня 1997 року її освятив архієпископ Мар'ян Яворський. 8 вересня цього ж року вірні отримали решту святині. Від того часу тривав поетапний її ремонт.
У 2012-2014 роках у Перемишлянах служив вікарієм, керівником місцевого ораторію та економом дому майбутній єпископ о. Віталій Кривицький SDB. 29 червня 2014 року архієпископ Мечислав Мокшицький освятив відновлену вежу та хрест на храмі. Парафію обслуговують оо.-салезіани (towarzystwo św. Franciszka Salezego).
