СТАРЕ СЕЛО. Колишній костел Пресвятої Трійці (1828 - 1835). Львівська обл., Львівський р-н

81154 Старе Село

Ще з XII століття тут було поселення Черепів, у документах воно вперше згадується 1401 року. Його частини пізніше назвали Гарбовим і Старим Селом, яке письмово вперше згадується 1442 року, а також у 1448 році, коли сюди переселили польських колоністів. 1880 року тут проживало 1198 мешканців, більшість з яких вже становили поляки, 1931 року - 2268, з них 75% були поляками, нині ж - понад 2100 осіб. Село входило до Пустомитівського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Парафію у Старому Селі разом із костелом Матері Божої Сніжної і Пресвятої Трійці фундував 4 січня 1454 року місцевий власник Ян Завішиць, надавши їм певне фінансово-майнове забезпечення, яке вже у наступних десятиліттях виявилось недостатнім для душпастирів. 29 січня 1486 року його збільшив Ян Тарновський, передавши парафії, зокрема, доходи від сільської корчми.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: липень, 16
1785 - інгрес єпископа-ординарія Луцько-Житомирського (Київського) Каспера Цецішовського до Житомирської катедри;
1930 - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Колках на Волині консекрував Луцький єпископ-помічник Стефан Вальчикевич;
1934 - освячено новозбудовану каплицю Матері Божої Святого Скапулярію в Ільнику на Львівщині;
1995 - єпископ Ян Ольшанський консекрував новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Писарівці на Хмельниччині;
2004 - костел св. Йосифа у Полупанівці на Тернопільщині став санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію;
2007 - призначено архієпископом-коад’ютором Львівської архідієцезії о. Мечислава Мокшицького, а єпископа Мар’яна Бучека - коад’ютором Харківсько-Запорізької дієцезії;
2014 - Голова Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископ П'єро Маріні освятив каплицю у Львівській курії;
- освячено скульптуру Марії Матері Миру, яка встановлена на подвір'ї костелу Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі на Вінничині;
Наступна дата: липень, 17
1864 - висвячений на священника у Перемишльській катедрі єпископом-ординарієм Антонієм Монастирським майбутній єпископ Йосиф Пельчар, майбутній ординарій Перемишльський та святий;
1910 - освячено костел св. Олексія у Жмеринці на Вінничині;
1965 - в селі Слобода-Рашково (Молдова) народився майбутній ординарій Київсько-Житомирський архієпископ Петро Мальчук;
1990 - єпископ Мар'ян Яворський освятив повернений костел Станіслава єп. мч. у Тарноруді на Тернопільщині;
1994 - єпископ Маркіян Трофим'як освятив костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Долині на Івано-Франківщині після відновлення розпису всередині будівлі;
1999 - архієпископ Мар'ян Яворський та єпископ Курт Кренн (Санкт-Пельтен) за участю єпископа Маркіяна Трофим'яка консекрували костел бл. Якова Стрепи у Галичі на Івано-Франківщині;
2005 - архієпископ Мар'ян Яворський у Городку на Львівщині освятив пам'ятну таблицю, встановлену на честь повернення до культу костелу Воздвиження Святого Хреста;
2014 - єпископ Мар'ян Бучек передав костелу Пресвятої Діви Марії Цариці Розарію у Першотравенську на Житомирщині реліквії св. Шарбеля;

Дерев'яні костели у Старому Селі неодноразово знищувались турками і татарами, зокрема, у 1498 та приблизно у 1620 роках. Наприкінці XVII століття його знову відновили, а 1722 року храм згадується як фундація померлого на той час настоятеля о. Якова Вольфа і вже під титулом лише Пресвятої Трійці (мав три вівтарі, дерев'яну дзвіницю із трьома дзвонами). Цей костел консекрував 4 вересня 1736 року єпископ-помічник Львівський Самуїл Гловінський Тоді храм містив головний вівтар із образом Пресвятої Трійці та бічні із іконами Матері Божої і св. Антонія. У 20-х роках ХІХст. дерев'яну дзвіницю замінили мурованою, проте святиня вже стала настільки непридатною, що 1830 року її розібрали.

Джерело фотознімка: find-way.com.ua

Ще 1828 року у Старому Селі з ініціативи настоятеля о. Лаврентія Кіцького розпочали за типовим віденським проектом будівництво мурованого костелу, яке коштом парафіян та місцевого власника Альфреда Потоцького завершили, в основному, 1835 року. Його консекрація відбулась або 1852 року, як про це повідомляють всі схематизми Львівської архідієцезії, починаючи із 1867 року (інколи з помилкою 1752), або, що малоймовірно, 1867 року, як подає останній довоєнний детальний схематизм (правда, з іншою помилкою, датуючи спорудження храму 1820 роком).

Втім, оснащення костелу у Старому Селі залишалось недостатнім. І лише на початку ХХ століття завдяки призначеному 1904 року настоятелю о. Лаврентію Ожзі вдалось суттєво змінити на краще інтер'єр храму. Зокрема, 1906 року постали нові головний та два бічні вівтарі, виготовлені Яном Войтовичем із Перемишлян. Головний з образами Пресвятої Трійці та Святої Родини було освячено 22 квітня 1922 року. Пізніше, у 20-х роках костел отримав також вітражі. Храм мав окрім вже згаданого головного бічні вівтарі св. Антонія і Матері Божої Неустанної Допомоги, орган, інше досить багате оснащення, а також два дзвони. Весь міжвоєнний період від 1924 року парафію чисельністю майже дві з половиною тисячі вірних, що проживали також у шести сусідніх селах, обслуговував настоятель о. Тадеуш Бліхарський. Філіальні святині були у Відниках, а раніше - у Великих Глібовичах. Від XVIIIст. на подвір'ї місцевого замку знаходилась також мурована каплиця св. Лаврентія, яку ще на початку ХІХст. обслуговував парафіяльний вікарій.

У 1945 році о. Бліхарський та пізінше адміністратор о. Владислав Богуцький виїхали із Старого Села до Польщі, забравши зі собою найцінніше костельне майно, а костелом стала послуговуватись Православна Церква Московського патріархату. Від 1991 року колишній римсько-католицький храм належить греко-католикам як церква Собору Пресвятої Богородиці.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.