 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
80236 Щуровичі
Поселення існувало, принаймні, від XV століття, а 1529 року Щуровичі отримали міські права, які втратили у другій половині XVIII століття. 1880 року тут проживало 1726 мешканців, у тому числі 710 німців, 606 українців і 358 поляків, 1921 року - 1202, 1939 року - близько 1600, нині ж - менше півтисячі осіб. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року є в Червоноградському.
Вважається, що парафія у Щуровичах існувала вже 1604 року, а первісний дерев'яний костел мав постати ще у XVI столітті під титулом Святого Духа, проте потім він повністю згорів через нападників. Наступний і вже мурований храм збудували 1624 року коштом Бернарда Вележанського і Павла Гавловського. Але і його знищили татари.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: січень, 14 | |
| 1722 | - єпископ Станіслав Гозій став ординарієм у Кам'янці-Подільському; |
| 1729 | - в Чарноцині на теренах Гнєзненської архідієцезії (Польща) народився майбутній єпископ Луцький Фелікс Турський; |
| 1850 | - інгрес до Львівськї катедри архієпископа-митрополита Львівського Лукаша Баранецького; |
| 1919 | - у Гутищі Бродському (парафія Пониква) Тернопільського воєводстсва народився майбутній єпископ Ян Ольшанський, ординарій Кам'янець-Подільський; |
| Наступна дата: січень, 15 | |
| 1812 | - архієпископ-митрополит Львівський Каетан Кіцький помер в резиденції в Оброшиному, де його і поховали; |
| 1842 | - ординарій Кам'янець-Подільський єпископ Франциск Мацкевич помер, похований у крипті місцевої катедри; |
| 1885 | - колишній ординарій Луцько-Житомирський єпископ Каспер Боровський помер у Плоцьку (Польща), похоронений у місцевій катедрі; |
| 2016 | - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив каплицю Божого Милосердя у новоспорудженій будівлі монастиря у Маріуполі на Донеччині; |
У 1661 році король Ян Казимир (Щуровичі кілька століть були королівською власністю) відновив парафію. Завдяки йому 1663 року тут завершили будівництво барокового мурованого костелу, який отримав титул Пресвятої Трійці. Від 30-х років ХІХ століття до його кінця чисельність вірян в парафії Щуровичі, що охоплювала понад десять населених пунктів, зросла від однієї тисячі до півтори тисячі осіб. 5 липня 1884 року масштабна пожежа знищила більшість будівель містечка, у тому числі і костел, але схематизм Львівської архідієцезії цього ж року його описує, як вже відновлений - 'sed jam restaurata'. Проте остаточна зовнішня та внутрішня реставрація святині, здійснена коштом громадськості, завершилась лише 1896 року завдяки зусиллям молодого настоятеля (від 1891 року) о. Петра Верединського.
Перед І світовою війною настоятель (від 1907 року) о. Йосиф Завіша обслуговував дві тисячі вірян щуровицької парафії. А під час війни костел було повністю знищено 1917 року - богослужіння перенесли до дерев'яної каплиці (ймовірно, на цвинтарі). Проте вже 1924 року парафіяни своїм коштом та завдяки пожертвам громадськості розпочали будівництво великого мурованого храму, яке розтягнулось на півтора десятки років. Тягар його споруджененя ліг на плечі призначеного 1926 року настоятеля о. Яна Вітека. 1937 року було урочисто освячено хрест на вежі костелу, а його будівництво завершили лише 1939 року.
Наприкінці 30-х років парафія у Щуровичах нараховувала лише трохи більше, ніж півтори тисячі вірних, та мала філіальну каплицю в Увині. Після ІІ світової війни зачинений та поділений на два поверхи храм використовувався радянською владою як складське приміщення. Нині він перебуває у занедбаненому, але досить непогано збереженому технічному стані.
На старому кладовищі при в'їзді до Щурович зі сторони Сморжова також збереглась каплиця, яка, ймовірно, після знищення костелу 1917 року тривалий час служила місцевим вірянам в якості парафіяльної святині.
