ДОБРОМИЛЬ. Костел Преображення Господнього (155? - 159?). Львівська обл., Самбірський р-н

82042 Добромиль,
вул. Замкова, 63,
+380 (3238) 337-29

Перше поселення Вишина на теренах Добромиля заснував у ХІІ столітті дворянин Виш перемишльських руських князів. Пізніше воно отримало назву Гущак і стало частиною Добромиля, який у документах вперше згадується 23 листопада 1374 року. У 1497р. король Ян Ольбрахт визнав Добромиль містечком, а 28 червня 1566 року король Сигізмунд II Август надав йому магдебурзьке право. У 1857р. у Добромилі проживало 2572 мешканців (400 українців, 252 поляки, 1920 євреїв), у 1890р. - 3244 жителів (808 поляків, 394 українців, 2035 євреїв, 7 інших). У 1876 році Добромиль став центром повіту. 1939 року населення міста складало 6000 осіб (2050 поляків, 1400 українців, 2500 євреїв та 50 німців). У 1940-1962рр. (за винятком 1941-1944рр.) був районним центром, потім належав до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського. Нині у місті - понад 4200 мешканців.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії св. Мартина у Фельштині (нині - Скелівка). 1531 року у Добромилі коштом його власника Яна Герберта було збудовано дерев'яний костел та засновано парафію. Проте наприкінці 1535 року ця святиня згоріла. Тому у другій половині XVI на новому місці та, ймовірно, теж завдяки Гербуртам спорудили сучасний мурований храм, який освятили під титулом Пресвятої Трійці.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: березень, 03
1962 - колишній архієпископ-митрополит Львівський Євгеній Базяк призначений Краківським архієпископом-митрополитом та Апостольським адміністратором Львівської архідієцезії у Любачеві (Польща);
2001 - інгрес кардинала Мар'яна Яворського до Львівської катедри;
Наступна дата: березень, 04
1720 - архієпископ Ян Скарбек консекрував новозбудований бернардинський костел св. Миколая у Бережанах на Тернопільщині;
1771 - єпископ Холмський Фелікс Турський призначений правлячим єпископом Луцьким;
1889 - рукоположений в священники майбутній єпископ-ординарій Тираспольський Йосиф Кесслер;
1991 - у Житомирській катедрі Апостольським делегатом в Радянському Союзі архієпископом Франческом Колусуонно рукоположений в єпископи ординарій Житомирський о. Ян Пурвінський;

Каплиця Гербуртів, що прилягає до костелу з півдня, мала постати до 1622 року, коли ця родина втратила Добромиль. У третьому десятилітті у храмі відбулись будівельні роботи, зокрема, споруджено ще одну каплицю (Яна Ормяньчика), після чого костел було переосвячено під титулом Преображення Господнього (принаймні, 1646 року цей титул вже згадується). Але 1648 року козаки Богдана Хмельницького сплюндрували святиню.

У 1719 році черговий власник Добромиля Войтех Михальський розпочав грунтовний ремонт та добудову костелу, що потім було продовжено також Блажеєм Красінським. Після 1743 року добудовано каплицю бл. Кінги та нову захристію, а також здійснено додаткове оснащення святині. 5 липня 1753 року відновлений храм консекрував єпископ Вацлав Сераковський. У 1772 році святиню було знову відремонтовано, а 1884 року її частково перебудували. 1910 року постала нова мурована дзвіниця. Під час І світової війни костел зазнав пошкоджень.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Відновлювальні роботи у храмі відбулись у 1921, 1934-1935 роках. Святиня мала головний вівтар, два бічних та чотири в каплицях (бл. Кінги, св. Яна Непомуцького, св. Антонія і св. Йосифа). В 30-х роках парафію, чисельністю понад 3300 вірних у майже двох десятках населених пунктах обслуговував настоятель о. Станіслав Гавель. На її теренах були каплиці у Добромилі (цвинтарна), Розенберзі (нині - Рожеве) та ще дві.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

У 1988 році святиню, яка працювала і в радянські часи, знову відремонтували. У 1996-1998 роках завдяки фінансовій допомозі з Польщі було відновлено фрагменти розпису інтер'єру XVIII століття. Зберігся орган другої половини XIX століття. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.