НИЖАНКОВИЧІ. Костел Пресвятої Трійці (1448 - 1451). Санктуарій Матері Божої Провидіння (2007). Львівська обл., Самбірський р-н

82011 Нижанковичі,
вул. Костюшки, 17,
f.b.: 1847820292137724

Поселення Нижанковичі відоме з ХІІ століття як Загуменки та з 70-х років XIVст. як Краснопіль. 1431 року тут було засноване місто на польському праві, яке 1448 року перевели на магдебурзьке. У 1785р. в Нижанковичах проживало 590 греко- і 361 римо-католиків та 50 євреїв. 1793 року підтверджено права вільного королівського міста. У 1880р. Нижанковичі мали 1752 мешканців, у тому числі 642 греко- і 467 римо-католиків, а 1921 року - 1865 осіб. У 1934р. втратили міське право, а з 1940 року є селищем міського типу, яке у 1945-1959рр. було центром району. Нижанковичі належали до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського. Нині чесельність мешканців - понад 1800 осіб.

У 1448-1451 роках у Нижанковичах заснували парафію та спорудили первинний мурований костел коштом польського короля (Казимира IV), який до 23 липня 1511 року був патроном храму (на прохання єпископа Перемишльського Матея Джевіцького патронат передали колегії вікаріїв Перемишльської катедри). 1524 року святиню знищили татари. У 1540 році костел було відбудовано та освячено під титулом Пресвятої Трійці, Непорочного Зачаття П.Д.М., свв. Мартина, Миколая і Варвари та 11 Тисячі Дівиць.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: липень, 16
1785 - інгрес єпископа-ординарія Луцько-Житомирського (Київського) Каспера Цецішовського до Житомирської катедри;
1930 - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Колках на Волині консекрував Луцький єпископ-помічник Стефан Вальчикевич;
1934 - освячено новозбудовану каплицю Матері Божої Святого Скапулярію в Ільнику на Львівщині;
1995 - єпископ Ян Ольшанський консекрував новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Писарівці на Хмельниччині;
2004 - костел св. Йосифа у Полупанівці на Тернопільщині став санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію;
2007 - призначено архієпископом-коад’ютором Львівської архідієцезії о. Мечислава Мокшицького, а єпископа Мар’яна Бучека - коад’ютором Харківсько-Запорізької дієцезії;
2014 - Голова Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископ П'єро Маріні освятив каплицю у Львівській курії;
- освячено скульптуру Марії Матері Миру, яка встановлена на подвір'ї костелу Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі на Вінничині;
Наступна дата: липень, 17
1864 - висвячений на священника у Перемишльській катедрі єпископом-ординарієм Антонієм Монастирським майбутній єпископ Йосиф Пельчар, майбутній ординарій Перемишльський та святий;
1910 - освячено костел св. Олексія у Жмеринці на Вінничині;
1965 - в селі Слобода-Рашково (Молдова) народився майбутній ординарій Київсько-Житомирський архієпископ Петро Мальчук;
1990 - єпископ Мар'ян Яворський освятив повернений костел Станіслава єп. мч. у Тарноруді на Тернопільщині;
1994 - єпископ Маркіян Трофим'як освятив костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Долині на Івано-Франківщині після відновлення розпису всередині будівлі;
1999 - архієпископ Мар'ян Яворський та єпископ Курт Кренн (Санкт-Пельтен) за участю єпископа Маркіяна Трофим'яка консекрували костел бл. Якова Стрепи у Галичі на Івано-Франківщині;
2005 - архієпископ Мар'ян Яворський у Городку на Львівщині освятив пам'ятну таблицю, встановлену на честь повернення до культу костелу Воздвиження Святого Хреста;
2014 - єпископ Мар'ян Бучек передав костелу Пресвятої Діви Марії Цариці Розарію у Першотравенську на Житомирщині реліквії св. Шарбеля;
Джерело фотознімка: facebook.com/1847820292137724

У 1624 році святиню знову знищили татари, проте її відновили коштом парафіян. Ймовірно, що таке руйнування та відбудова храму протягом XVII століття було неодноразовим. Станом на 1646 рік костел мав три вівтарі - головний Пресвятої Трійці та бічні Матері Божої Святого Розарію і св. Анни, а також дерев'яну дзвіницю з трьома дзвонами. 1729 року завершили ремонт святині, що тривав від початку століття. Храм отримав аж шість вівтарів - окрім головного Пресвятої Трійці бічні св. Йосифа, Матері Божої (1715р.), св. Анни (1720р.), св. Антонія Падуанського та св. Михаїла Архангела (1730р.). 17 вересня 1730 року відновлений костел консекрував єпископ Андрій Пруський.

Джерело фотознімка: facebook.com/1847820292137724

Суттєві ремонтно-будівельні роботи в святині відбулись на початку ХХ століття, зокрема, старий передсінок замінили новим, дерев'яну дзвіницю - мурованою, старий головний вівтар - новим, а три старі бічні вівтарі взагалі розібрали. У 1914-1915рр. костел зазнав ушкоджень під час артелерійського обстрілу та був пограбований російськими казаками, які облаштували у ньому стайню. Проте в 20-х роках храм відновили. Варто зауважити, що 1927 року нарешті ліквідували адміністрування парафії перемишльськими катедральними вікаріями, що перешкоджало її діяльності. Відтоді її обслуговували настоятелі, першим з яких став о. Михайло Поправський. Саме завдяки його зусиллям 1932 року було повністю відновлено інтер'єр святині, а 1933 року проведено її генеральний ремонт.

У 30-х роках чисельність парафії становила майже дві тисячі вірних, що проживали також ще у понад двох десятках сусідніх сіл. Парафія мала в Германовичах (нині належать Польщі) філіальну каплицю св. Франциска Ксаверія 1920 року, яку 1937 року замінив філіальний П.Д.М. Королеви Польщі. У вересні 1946 року останній настоятель о. Станіслав Косцінський разом із частиною костельного майна виїхав до Польщі. Зачинену нижанківську святиню радянська влада спочатку використовувала як зерносховище, а від 60-х років - в якості спортивного залу місцевої школи. Повернули її у травні 1989 року у знищеному та засміченому стані. 19 жовтня 1991 року єпископ Рафал Керницький OFM Conv освятив частково впорядкований костел, ремонт якого пізніше тривав протягом 1992-1994 років. 1 травня 2007 року храм було проголошено санктуарієм Матері Божої Провидіння. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.