KULIKÓW. Kościół p.w. św. Mikołaja (1530 - 1538). Lwowski obw., Lwowski r-n

80362 Куликів

Ще навіть у XV столітті давньоруське поселення мало дві назви - Бощ (стару) і Куликів (нову), а вперше документально згадується у 1398-1399 роках, коли тут було засновано парафію. Пізніше стало потужним містом-твердинею, яке 1469 року отримало міські права, підтверджені у 1690 році. 1880 року у містечку проживало 3292 мешканців, у тому числі 2000 греко- і 400 римо-католиків, 1921 року - 2886, з них 70% українців, а нині - понад 4 тисячі осіб. У радянські часи Куликів став селищем міського типу і до 1959 року був райцентром, потім увійшов до Жовківського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

У 1399 році архієпископ Яків Стрепа у Галичі заснував парафію у Бощі-Куликові, фундацію якої здійснив 1398 року ймовірний місцевий землевласник Миколай з Куликова. Фундатор збудував дерев'яний костел, який отримав титул Пресвятої Трійці.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: maj, 19
1761	- освячено костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією в Оноківцях на Закарпатті;
1924	- освятили наріжний камінь храму Матері Божої Неустанної Допомоги у Магдалівці на Тернопільщині;
1929	- єпископ-помічник Луцький Стефан Вальчикевич освятив закладений ще в грудні 1928 року фундамент та наріжний камінь майбутнього костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1930	- освячено земельну ділянку під будівництво храму Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині;
1939	- єпископ Стефан Вальчикевич освятив два нових дзвони костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1997	- єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь майбутнього храму Матері Божої Фатімської у Ганнополі на Вінничині;
2013	- у Богуславі на Київщині освятили встановлений на костелі Зіслання Святого Духа хрест;
Następna data: maj, 20
1850	- о. Фердинанд Кан призначений першим єпископом-ординарієм новоствореної Херсонської дієцезії (від 1852 року - Тираспольської);
1907	- храм Пресвятого Серця Ісуса Христа у Грінталі на Донеччині консекрував єпископ Йосиф Кесслер;
1956	- помер у Кракові колишній єпископ-помічник Луцько-Житомирський архієпископ Михаїл Годлевський, похоронений в крипті місцевого піярського костелу;
2018	- єпископ Едвард Кава освятив нові скульптури Пресвятого Серця Ісуса, Непорочного Серця Марії і св. Антонія в костелі Пресвятого Серця Ісуса і Непорочного Серця Марії у Стрілецькому на Львівщині;

У 1530-1538 роках у Куликові на місці попередньої святині коштом Миколая Одновського постав сучасний мурований храм, але вже під титулом св. Миколая. 1546 року той же фундатор фінансово забезпечив піднесення парафії до рангу препозитури, внаслідок чого костел навіть називали колегіатою. У 70-х - 80-х роках цього ж століття до святині добудували дві симетричні каплиці. У 1618-1621 роках храм було пошкоджено під час турецько-татарських нападів, проте пізніше його відновили. У першій половині XVIII століття бічна каплиця отримала з Риму реліквії св. Вікторії.

У 1766 році відремонтований після пожежі 1761 року храм у Куликові було консекровано. У 1821 році пожежа суттєво пошкодила костел, проте його згодом частково відновили, а 1854 року повністю відремонтували. У 1906-1907 роках відбулась реставрація святині, після чого цього ж, 1907 року її повторно консекрували. Внутрішнє відновлення храму здійснили з ініціативи настоятеля о. Аполінарія Валенги 1926 року. 1935 року о. Валенгу на цій посаді замінив о. Ян Монталбетті, який обслуговував понад тисячу вірян у Куликові та сусідніх селах. У різні часи парафія мала філіальні святині у Зіболках і Малих Передміхах, а наприкінці 30-х років - лише у Перемивках та цвинтарну у Куликові.

Костел містив мурований головний вівтар Пресвятої Трійці з 30-х років XIX століття, два дерев'яні бічні вівтарі Серця Господа Ісуса і Матері Божої, а також два дерев'яні вівтарі св. Миколая і св. Вікторії (зі згаданими вище реліквіями святої) у бічних каплицях. Була також мурована дзіниця з двома дзвонами. ІІ світова війна завдала шкоди храму, проте його відремонтували, але після війни радянська влада святиню зачинила, облаштувавши у ній склад пекарні. Після падіння комуністичного режиму суттєво зруйнований колишній римсько-католицький храм передали греко-католикам, проте він виявився їм не потрібним, тому 2000 року його повернули римо-католикам, які і відремонтували святиню.