80736 Гологори
Поселення згадується письмово у 1099, 1132 і 1144 роках, а також 1231 року. У 1469р. Гологори отримали магдебурзьке право (статус міста зберегли до 1939 року). У 1779р. гологірські маєтності стали власністю домініканського монастиря у Підкамені. 1857 року тут проживало 2482 мешканців, на початку 80-х років - дві з половиною тисячі, 1921 року - 2447, у тому числі 1419 українців і 522 поляків, 1931 року - 2669, нині - понад шість з половиною сотень осіб. Село входило до Бродівського району, а від 2020 року є частиною Золочівського.
Перший дерев'яний костел (замковий чи парафіяльний) у Гологорах постав разом із парафією 1452 року завдяки фундації від 21 серпня місцевого власника Миколи Гологорського. 1600 року місто мало аж три святині - замкову (колегіату), парафіяльну та невеличку капличку 'in campo exiguam'. Втім, пізніше замковий костел, втративши статус колегіати на користь парафіяльного, подається лише як каплиця.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: лютий, 13 | |
На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів | |
Наступна дата: лютий, 14 | |
2020 | - у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о. Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація; |
У 1741 році під час візитації парафії у Гологорах архієпископа Миколая Вижицького парафіяльний дерев'яний храм був у поганому технічному стані та мав дві бічні каплиці (одна - мурована) і шість вівтарів, зокрема головний із образом Пресвятої Трійці та бічні св. Антонія, св. Йоана, Матері Божої Сокальської (в дерев'яній каплиці), Матері Божої (в мурованій каплиці). В наступні роки коштом чергового землевласника Миколая Потоцького костел відремонтували, проте пожежа 1766 року знищила його повністю. Уцілілий чудотворний образ Матері Божої перенесли до замкової каплиці, яка стала парафіяльною святинею. Мала вона три вівтарі, проте була у незадовільному стані попри наплив до неї паломників. 20 грудня 1770 року настоятель о. Войтех Собецький звернувся з проханням до тодішнього власника Антонія Стажинського щодо ремонту храму, проте безрезультатно.
Тому 1774 року зусиллями о. Собецького та завдяки коштам урядовим і жертводавців у Гологорах розпочалось спорудження нового (мурованого) костелу на новому місці. 24 жовтня цього ж року архієпископ Вацлав Сераковський під час візитації парафії засвідчив покладання фундаменту під святиню, похвалив її проект (ймовірно, авторства львівського архітектора Франциска Кульчицького) та рекомендував о. Собецькому після закінчення будівництва перенести до нового храму оснащення підупалої замкової каплиці та похованих у ній колишніх власників. Через брак коштів спорудження затягнулось до 1790 року, а освячення новозбудованого костелу відбулось 1792 року.
Втім, ще понад три десятиліття продовжувались оснащення та добудова храму у Гологорах. 21 травня 1828 року року архієпископ Андрій Анквич консекрував костел, хоча вже тоді він вимагав значного ремонту, який у 1828-1830 роках здійснив настоятель о. Каспер Новіцький. До кінця ХІХ століття було частково оновлене спорядження святині, а 1907 року відремонтовано її всередині. Під час І світової війни храм зазнав суттєвих пошкоджень, проте досить швидко був відновлений, замінили також новими дзвонами старі, які конфіскувала московітська армія, а 1938 року костел отримав новий орган львівської фірми.
Храм у Гологорах містив три дерев'яні вівтарі (головний із чудотворним образом Матері Божої з Дитятком першої половини XVII століття і скульптурками святих та бічні св. Анни і Господа Ісуса), мав муровану дзвіницю із трьома дзвонами. Від 1932 року парафію, що нараховувала 3-4 тисячі вірян у містечку та понад десяти навколишніх сіл, обслуговувв настоятель о. Герард Рахальський. До неї належали каплиці у Вишнівчику, Митулині і Новосілках, а раніше - у Майдані-Липовецькому, який нині є частиною села Липівці, і Ляцькому Малому (нині - Галицьке), де була також каплиця-усипальниця Стшембошів.
Весною 1944 року гологірський костел було знову пошкоджено, а радянські солдати його пограбували, забравши, зокрема, чудотворний образ Матері Божої. Правда, його вдалось викупити у них адміністратору парафії о. Антонію Каменському, який прослужив тут, принаймні, до січня 1945 року, а потім виїхав до Польші разом із врятованою ним іконою. У 50-х роках храм у Гологорах радянська влада повністю розібрала, частково залишилась лише крипта, з якої 1966 року вдалось дістати фрагменти двох надгробків (Андрія і Софії Сененських).
На місці, де колись стояв костел в Гологорах, у пострадіянські часи встановили пам'ятний хрест. Там досі існують залишки колишньої святині у вигляді фрагментів фундаменту та крипти.
В Гологорах також збереглись: 1) придорожня капличка, яка може бути згаданою 1600 року 'in campo exiguam' (принаймні, так вважають місцеві мешканці), проте не вдалось знайти інформацію, яка б це підтверджувала; 2) капличка-колона св. Марка, споруджена у XVII столітті чи навіть раніше.