ПОГОРІЛЬЦІ. Костел св. Лаврентія (Вавжиньца) (1904 - 1905). Львівська обл., Львівський р-н

80726 Погорільці

Вперше Погорільці згадуються 25 серпня 1400 року в документі архієпископа Якова Стрепи, а також 1464 і 1469 року. Від 1569 року було містечком. У першій половині XVII століття ним володів архієпископ Ян Замойський. 1857 року тут проживало 483 мешканців, 1870 року - 608, 1880 року - 614, у тому числі 170 римо-католиків, нині ж - близько трьох сотень осіб.

Місцеві католики латинського обряду від 1400 року протягом багатьох століть належали до парафії св. Миколая єп. мч. у Вижнянах. Від 1897 року у схематизмах Львівської архідієцезії подається громадська (публічна) каплиця у спеціально виділеній для цього кімнаті, ймовірно, у будинку місцевих власників Тхужніцьких, в якій відбувались богослужіння, а 1903 року у селі оселився експозит вижнянської парафії.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 11
1883 - помер колишній єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський Антоній Фіалковський, архієпископ-митрополит Могильовський; похоронений у храмі Відвідання Пресвятою Дівою Марією Єлизавети у Санкт-Петербурзі;
2007 - єпископ Станіслав Падевський освятив дерев'яні скульптури свв. Кирила та Мефодія - покровителів новонародженої парафії свв. Кирила та Мефодія у Слов'янську на Донеччині;
Наступна дата: лютий, 12
2012 - архієпископ Мечислав Мокшицький в парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Снятині на Івано-Франківщині відкрив та освятив Благодійний центр бл. с. Марти Вєцкої;

Завдяки зусиллям експозитів та підтримці настоятеля о. Лаврентія Пухальського у Погорільцях в 1904-1905 роках збудували філіальний мурований костел коштом не тільки настоятеля, але й місцевої власниці Марії Тхужніцької та вірян, яких на той час було майже дві з половиною сотні осіб. Від 1908 року село вже мало парафіяльну експозитуру, до якої увійшли також ще чотири сусідніх села, у тому числі Лагодів із власною каплицею, що було затверджено урядовим рішенням 1909 року. 1910 року відбулась консекрація храму під титулом св. Лаврентія. Перед І світовою війною експозитура налічувала тисячу сто вірних, яких від 1912 року до, принаймні, 1923 року обслуговував експозит о. Юлій Бажицький.

Фотознімок: Stanislav Klosovskyi

У 1926 році у Погорільцях постала самостійна парафія, якою став опікуватись настоятель о. Блазій Юраш. Завдяки його зусиллям у 1930-1931 роках були ліквідовані незначні ушкодження, завдяні костелу ще під час війни. Від 1933 року парафію, яка нараховувала близько 1700 вірних, що проживали ще у семи сусідніх селах, адміністрував о. Казимир Дуніковський. 17 лютого 1944 року він разом із найціннішим костельним майном виїхав із Погорільців до Львова, а восени 1945 року - до Польщі.

У 1944 році костел у Погорільцях зазнав незначних пошкоджень, а 1946 року став греко-католицькою церквою, яку пізніше замінили на православну. Від 1950 року святиню поділили на два поверхи та використовували як колгоспний склад, два дерев'яні вівтарі (головний та бічний) спалили. 1998 року колишній римсько-католицький храм разом із парапфіяльним будинком повернули вірянам. Відтоді святиню відновлювали не один десяток років.

Фотознімок: Stanislav Klosovskyi

Погорільці обслуговують оо.-салезіани (товариство св. Франциска Салезького) з парафії св. Миколая у Бібрці.


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.