|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
80713 Сасів
Сасів вперше у документах згадується 15 жовтня 1439 року як Комарів. У 1615 році його власник Ян Данилович заснував тут місто з магдебурзьким правом і назвав його Сасом від імені свого гербу (потім - Сасовим), проте 1682 року містечко втратило магдебурзьке право. 1880 року у ньому (разом із кількома прилеглими поселеннями) проживало 3428 мешканців, у тому числі 1708 німців, 1196 поляків і 503 українців. 1957 року Сасів визнано селом. Нині у ньому проживає близько семи з половиною сотень осіб.
Парафію у Сасові фундував 27 вересня 1627 року засновник міста, який цього ж року збудував перший (дерев'яний) костел св. Йоана Хрестителя. Матеріально-фінансове забезпечення парафії збільшили 1631 року Софія Данилович та у 1687 і 1693 роках король Ян ІІІ. Останній цього ж, 1693 року (за душпастирства о. Казимира Пекарського) відбудував храм (теж із дерева) після його знищення, а також спорудив дзвіницю.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: квітень, 21 | |
| 1405 | - частину Львівської катедри освятив єпископ Матей з Перемишля; |
| 1639 | - храм св. Мартина у Новому Місті на Львівщині та вівтарі освятив єпископ Я. Замойський; |
| 1731 | - єпископ-ординарій Луцький Стефан Рупневський помер у Торчині, його поховано в єзуїтському костелі свв. Ап. Петра і Павла у Кракові; |
| 1990 | - освятили повернений костел cв. Антонія у Лосячі на Тернопільщині; |
| 1992 | - повернений костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Золотому Потоці на Тернопільщині освятив єпископ Маркіян Трофим'як; |
| Наступна дата: квітень, 22 | |
| 1765 | - о. Ігнатій Оссолінський, майбутній ординарій Київський, призначений коад'ютором з правом наступництва ординарія
Баківського Станіслава Єзєрського; - майбутній єпископ Луцький о. Фелікс Турський призначений правлячим єпископом Холмським; |
| 1922 | - освячено головний вівтар костелу Пресвятої Трійці у Старому Селі на Львівщині; |
| 2004 | - призначено Апостольським нунцієм в Україні архієпископа Івана Юрковича; |
У 1702 році костел у Сасові мав 4 вівтарі (головний Матері Божої та бічні св. Анни, св. Антонія і св. Йоана), орган, два дзвони та досить багате інше оснащення. У 1732-1742рр. завдяки зусиллям о. Йосифа Пташковського святиню було відновлено, а вівтарі містили образи Успіння Матері Божої, св. Анни, св. Йоана Хрестителя та Христа Розіп'ятого. 6 липня 1766 року архієпископ Вацлав Сераковський консекрував святиню під час візитації парафії. Храм тоді вже стояв на нових дубових підвалинах та мав лише 3 вівтарі - головний з образом Матері Божої з Дитятком, іконою Матері Божої з Дитятком і св. Йоаном та образом св. Йоана Хрестителя, а також нові бічні з образами Христа Розіп'ятого і Христа Милосердного та св. Анни і св. Севастіана. Дерев'яна дзвіниця на прикостельному цвинтарі містила три дзвони.
У першій половині XIX століття неодноразово константувалось погіршення технічного стану старого костелу у Сасові та необхідність будівництва нового, мурованого, проте його спорудження відбулось лише у 1864-1868 роках. Фінансували будівництво храму місцевий власник Михайло Торосевич, Вацлав Баворовський із Колтова, Фердинанд Крігсабер із Нищего та парафіяни, а освятили його під старим титулом св. Йоана Хрестителя 1873 року. У 1888-1893 роках святиню було відновлено коштом вірних та Вацлава Баворовського після суттєвих руйнувань, завданих пожежою 28 липня 1887 року.
У 1928 році завдяки зусиллям настоятеля (від 1922 року) о. Антонія Венсерського костел у Сасові не тільки відновили, але й помалювали у 'мистецький спосіб'. Наприкінці 30-х років сасівська парафія, налічуючи понад 4 тисячі вірян у десяти населених пунктах, продовжувала обслуговуватись о. Венсерським. Мала вона тоді 4 каплиці (у вже неснуючій Гуті-Верхобузькій, Колтові, Кругові і Нищему, а до 1888 року - у Пеняках), храм містив чотири вівтарі, орган та інше досить значне спорядження, була також мурована дзвіниця з трьома дзвонами.
8 листопада 1945 року призначений у червні 1944 року адміністратором в Сасові о. Броніслав Мікласевич разом із частиною парафіян-поляків та костельного майна виїхав до Польщі. Зачинений радянською владою храм використовувався як майстерня та склад, 2003 року його повенули римо-католикам. 26 червня 2004 року єпископ Мар'ян Бучек відправив першу післявоєнну Службу у ще невідремонтованій, але частково впорядкованій святині.
Сасів обслуговують дієцезіальні священники з парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві.
Головна сторінка