 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
81740 Гніздичів
вул. Ярослава Мудрого, 4
Поселення Гніздичів вперше згадується в документах у 1462 та 1491 роках. У XVII столітті вже вважалось містечком. У 80-х роках ХІХ століття мало близько 1200 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Від 11 травня 1957 року Гніздичів є селищем міського типу, в якому нині проживає понад чотири тисячі осіб. Входив до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.
Кохавина (нині є південною частиною Гніздичева) постала у середині XVII століття на землях містечка Руда. Тут було утворено санктуарій, присвячений Матері Божій, навколо якого і виросло це поселення.
У 1680 році в рудівському лісі, де було знайдено образ Матері Божої з Дитятком, збудовали для нього дерев'яну каплицю, що стала місцем паломництва численних вірних. Неподалік від неї у 30-х - 40-х роках XVIII століття спорудили дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1748 році в Кохавині постав монастир кармелітів, які стали опікуватись санктуарієм. 22 червня 1755 року архієпископ Львівський Миколай Вижицький урочисто впровадив із каплиці до костелу образ Матері Божої Кохавинської, оголошений ним 25 травня чудотворним. 1789 року, після ліквідації кармелітського монастиря до Кохавини перенесли парафію із Руди, де 1780 року згорів костел.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: вересень, 18 | |
| 1856 | - о. Вікентій Ліпський номінований єпископом-помічником Тираспольським; |
| 1911 | - освятили новозбудований костел Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 1928 | - освячено каплицю у Велесневі на Тернопільщині; |
| 1932 | - в парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Новій Гуті (поблизу Монастириськ) на Тернопільщині народився майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Станіслав Падевський; |
| 1938 | - освячено храм Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині; |
| 1991 | - єпископ Ян Ольшанський реконсекрував костел св. Архангела Михаїла у Качанівці на Тернопільщині; |
| 2004 | - після тривалого ремонту повторно освятили храм Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 2010 | - єпископ Леон Дубравський заклав та освятив наріжний камінь костелу Воздвиження Хреста Господнього в Іллінцях на Вінничині; |
| 2019 | - призначено єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії о. Олександра Язловецького; |
| Наступна дата: вересень, 19 | |
| 1998 | - архієпископ Мар'ян Яворський консекрував костел бл. Якова Стрепи у Старому Скалаті на Тернопільщині після завершення внутрішніх робіт; |
| 1999 | - архієпископ Мар'ян Яворський освятив місце під будову костелу Воздвиження Хреста Господнього у Бродах на Львівщині; |
| 2015 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Зіслання Святого Духа у Червонограді на Львівщині освятив вівтар та ікону св. Йоана Павла ІІ, а також передав храму його мощі; |
| 2020 | - єпископ Едвард Кава на місці зруйнованого радянською владою костелу св. Миколая у Лановичах на Львівщині освятив меморіал; |
| 2021 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив новоспоруджену дзвіницю з трьома дзвонами костелу Воздвиження Святого Хреста у Буданові на Тернопільщині ; |
Під час паломництва до Матері Божої Кохавинської тисяч католиків обох обрядів 19 жовтня 1861 року багаторічний настоятель о. Євгеній Петруський розпочав збір коштів на будівництво мурованого санктуарію, а наступного дня було встановлено дубовий хрест на його місці. Впродовж наступних років придбали необхідні будівельні матеріали. 11 травня 1868 року почали класти фундамент, 7 червня цього ж року архієпископ Львівський Франциск Вежхлейський освятив наріжний камінь храму. 1873 року будівлю звели до рівня вікон, а потім стали змінювались адміністратори парафії і будівництво продовжувалось лише епізодично (в основному, збирались кошти та накопичувались будматеріали).
Ситуація змінилась у 1886 році, коли парафію очолив о. Ян Тшопінський. Завдяки його енергійним зусиллям станом на 1894 рік костел не тільки було повністю збудовано, але й навіть частково оздоблено та оснащено. І цього ж року єпископ-помічник Львівський Ян Пузина за участю архієпископів Северина Моравського та Ісаака Ісаковича (вірменського обряду) 30 серпня консекрував новозбудований храм, а 1 вересня - очолив урочистість перенесення до нього чудотворного образу Матері Божої Кохавинської із старого костелу, який через два роки розібрали.
Втім, оздоблення, оснащення і навіть перебудова окремих частин храму продовжувались і далі аж до 1912 року, коли 15 серпня архієпископ Львівський Йосиф Більчевський за участю понад ста тисяч паломників коронував чудотворну ікону Матері Божої папськими золотими коронами. Під час І світової війни костел не постраждав, а в 20-ті - 30-ті роки були здійснені невеликі відновлювальні роботи. Від 1921 року багаторічний настоятель о. Тшопінський за згодою львівських архієпископів намагався передати парафію єзуїтам, але відбулось це лише після його смерті 1931 року.
Відтоді і до кінця 30-х років парафію, що нараховувала близько 1300 вірних, у тому числі у Руді і Гніздичеві, а також в інших трьох сусідніх селах, обслуговували адміністратори оо.-єзуїти Йосиф Бурий та (від 1938 року) Владислав Охендушко. Святиня мала окрім головного вівтаря із чудотворним образом ще п'ять вівтарів - два бічні св. Йосифа і Пресвятого Серця Ісуса та три в каплицях Святого Хреста, Матері Божої Святого Розарію і св. Антонія.
У травні 1944 року вивезли до Польщі чудотворну ікону Матері Божої. В липні-серпні цього ж року храм частково постраждав під час воєнних дій, а 15 серпня в Кохавині відбувся останній відпуст. Наступного року парафіяни-поляки разом із частиною костельного майна виїхали до Польщі, а в квітні 1946 року парафію покинув її останній адміністратор о.-єзуїт Йосиф Пєцух. Радянська влада використовувала храм в якості складського приміщення. Після падіння комуністичного режиму колишній костел отримали греко-католицькі оо.-редемптористи, які після часткового ремонту освятили його на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Втім, до остаточного завершення усіх відновлювальних робіт ще далеко.
Стару дерев'яну калицю після невдалих спроб ремонту розібрали ще на початку ХХ століття, щоб на цьому місці збудувати нову каплицю.
