|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
81740 Гніздичів
вул. Ярослава Мудрого, 4
Поселення Гніздичів вперше згадується в документах у 1462 та 1491 роках. У XVII столітті вже вважалось містечком. У 80-х роках ХІХ століття мало близько 1200 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Від 11 травня 1957 року Гніздичів є селищем міського типу, в якому нині проживає понад чотири тисячі осіб. Входив до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.
Кохавина (нині є південною частиною Гніздичева) постала у середині XVII століття на землях містечка Руда. Тут було утворено санктуарій, присвячений Матері Божій, навколо якого і виросло це поселення.
У 1680 році в рудівському лісі, де було знайдено образ Матері Божої з Дитятком, збудовали для нього дерев'яну каплицю, що стала місцем паломництва численних вірних. Неподалік від неї у 30-х - 40-х роках XVIII століття спорудили дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1748 році в Кохавині постав монастир кармелітів, які стали опікуватись санктуарієм. 22 червня 1755 року архієпископ Львівський Миколай Вижицький урочисто впровадив із каплиці до костелу образ Матері Божої Кохавинської, оголошений ним 25 травня чудотворним. 1789 року, після ліквідації кармелітського монастиря до Кохавини перенесли парафію із Руди, де 1780 року згорів костел.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 16 | |
| 1785 | - інгрес єпископа-ординарія Луцько-Житомирського (Київського) Каспера Цецішовського до Житомирської катедри; |
| 1930 | - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Колках на Волині консекрував Луцький єпископ-помічник Стефан Вальчикевич; |
| 1934 | - освячено новозбудовану каплицю Матері Божої Святого Скапулярію в Ільнику на Львівщині; |
| 1995 | - єпископ Ян Ольшанський консекрував новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Писарівці на Хмельниччині; |
| 2004 | - костел св. Йосифа у Полупанівці на Тернопільщині став санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію; |
| 2007 | - призначено архієпископом-коад’ютором Львівської архідієцезії о. Мечислава Мокшицького, а єпископа Мар’яна Бучека - коад’ютором Харківсько-Запорізької дієцезії; |
| 2014 | - Голова Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископ П'єро Маріні освятив каплицю у Львівській курії; - освячено скульптуру Марії Матері Миру, яка встановлена на подвір'ї костелу Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі на Вінничині; |
| Наступна дата: липень, 17 | |
| 1864 | - висвячений на священника у Перемишльській катедрі єпископом-ординарієм Антонієм Монастирським майбутній єпископ Йосиф Пельчар, майбутній ординарій Перемишльський та святий; |
| 1910 | - освячено костел св. Олексія у Жмеринці на Вінничині; |
| 1965 | - в селі Слобода-Рашково (Молдова) народився майбутній ординарій Київсько-Житомирський архієпископ Петро Мальчук; |
| 1990 | - єпископ Мар'ян Яворський освятив повернений костел Станіслава єп. мч. у Тарноруді на Тернопільщині; |
| 1994 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Долині на Івано-Франківщині після відновлення розпису всередині будівлі; |
| 1999 | - архієпископ Мар'ян Яворський та єпископ Курт Кренн (Санкт-Пельтен) за участю єпископа Маркіяна Трофим'яка консекрували костел бл. Якова Стрепи у Галичі на Івано-Франківщині; |
| 2005 | - архієпископ Мар'ян Яворський у Городку на Львівщині освятив пам'ятну таблицю, встановлену на честь повернення до культу костелу Воздвиження Святого Хреста; |
| 2014 | - єпископ Мар'ян Бучек передав костелу Пресвятої Діви Марії Цариці Розарію у Першотравенську на Житомирщині реліквії св. Шарбеля; |
Під час паломництва до Матері Божої Кохавинської тисяч католиків обох обрядів 19 жовтня 1861 року багаторічний настоятель о. Євгеній Петруський розпочав збір коштів на будівництво мурованого санктуарію, а наступного дня було встановлено дубовий хрест на його місці. Впродовж наступних років придбали необхідні будівельні матеріали. 11 травня 1868 року почали класти фундамент, 7 червня цього ж року архієпископ Львівський Франциск Вежхлейський освятив наріжний камінь храму. 1873 року будівлю звели до рівня вікон, а потім стали змінювались адміністратори парафії і будівництво продовжувалось лише епізодично (в основному, збирались кошти та накопичувались будматеріали).
Ситуація змінилась у 1886 році, коли парафію очолив о. Ян Тшопінський. Завдяки його енергійним зусиллям станом на 1894 рік костел не тільки було повністю збудовано, але й навіть частково оздоблено та оснащено. І цього ж року єпископ-помічник Львівський Ян Пузина за участю архієпископів Северина Моравського та Ісаака Ісаковича (вірменського обряду) 30 серпня консекрував новозбудований храм, а 1 вересня - очолив урочистість перенесення до нього чудотворного образу Матері Божої Кохавинської із старого костелу, який через два роки розібрали.
Втім, оздоблення, оснащення і навіть перебудова окремих частин храму продовжувались і далі аж до 1912 року, коли 15 серпня архієпископ Львівський Йосиф Більчевський за участю понад ста тисяч паломників коронував чудотворну ікону Матері Божої папськими золотими коронами. Під час І світової війни костел не постраждав, а в 20-ті - 30-ті роки були здійснені невеликі відновлювальні роботи. Від 1921 року багаторічний настоятель о. Тшопінський за згодою львівських архієпископів намагався передати парафію єзуїтам, але відбулось це лише після його смерті 1931 року.
Відтоді і до кінця 30-х років парафію, що нараховувала близько 1300 вірних, у тому числі у Руді і Гніздичеві, а також в інших трьох сусідніх селах, обслуговували адміністратори оо.-єзуїти Йосиф Бурий та (від 1938 року) Владислав Охендушко. Святиня мала окрім головного вівтаря із чудотворним образом ще п'ять вівтарів - два бічні св. Йосифа і Пресвятого Серця Ісуса та три в каплицях Святого Хреста, Матері Божої Святого Розарію і св. Антонія.
У травні 1944 року вивезли до Польщі чудотворну ікону Матері Божої. В липні-серпні цього ж року храм частково постраждав під час воєнних дій, а 15 серпня в Кохавині відбувся останній відпуст. Наступного року парафіяни-поляки разом із частиною костельного майна виїхали до Польщі, а в квітні 1946 року парафію покинув її останній адміністратор о.-єзуїт Йосиф Пєцух. Радянська влада використовувала храм в якості складського приміщення. Після падіння комуністичного режиму колишній костел отримали греко-католицькі оо.-редемптористи, які після часткового ремонту освятили його на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Втім, до остаточного завершення усіх відновлювальних робіт ще далеко.
Стару дерев'яну калицю після невдалих спроб ремонту розібрали ще на початку ХХ століття, щоб на цьому місці збудувати нову каплицю.
Головна сторінка