|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
65045 Одеса,
вул. Гаванна, 5,
+380 (48) 223-89-20,
f.b.: st.petrus.od
Перша згадка про замок-порт Кацюбіїв, який у різні часи називали також Кацюбий, Качибей, Коцюбїїв, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей, датується 1415 роком. 27 травня (7 червня) 1794 року Катерина II підписала рескрипт про влаштування в Хаджибеї військової гавані і пристані для купецьких суден. Одеса як нова назва Хаджибея вперше з'явилася у документі 1795 року. Завдяки вдалому географічному розташуванню Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торговельний, промисловий і науковий центр європейського значення. В її розвиток внесли дуже вагомий вклад імігранти-католики з Європи. Нині місто є обласним центром з населенням понад мільйон мешканців.
На початку ХХст. одеський храм Успіння Пресвятої Діви Марії вже став надто малим для постійно зростаючої римсько-католицької спільноти міста. Тому 1904 року відбулось урочисте закладення наріжного каменя під будівництво нового мурованого костелу по вулиці Гаванній. Земельну ділянку, а також 20 тисяч рублів на його спорудження пожертвував П'єр Вассаль, проект святині підготував його племінник інженер Олександр Вассаль (за іншою інформацією - архітектор Артур Л'юікс та інженер Карл Яковичем Меснер). Кошти на будівництво надали також інші католицькі сім'ї французького походження, тому цей храм називали в народі 'французьким' (ще й тому, що його відвідували французькі моряки з кораблів, що прибували в Одесу).
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: вересень, 04 | |
| 1736 | - костел Пресвятої Трійці у Старому Селі на Львівщині консекрував єпископ Самуїл Гловінський; |
| 1765 | - новозбудовану каплицю св. Архангела Михаїла в Шельвові на Волині освятив настоятель парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Конюхах о. Андрій Камоцький; |
| 1799 | - єпископ Каспер Цецішовський консекрував відремонтований храм Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Клевані на Рівненщині; |
| 1989 | - повернений костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Жидачеві на Львівщині освятив єпископ Мар'ян Яворський; |
| 2004 | - кардинал Мар'ян Яворський освятив новозбудований костел cв. Антонія у Глібовичах на Львівщині; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький передав костелу cв. Анни у Полонному на Хмельниччині реліквії св. Йоана Павла ІІ; |
| Наступна дата: вересень, 05 | |
| 1772 | - освятили новоспоруджену каплицю св. Роха у Підкамені на Львівщині; |
| 1790 | - освячено новозбудований костел Святого Хреста у Новому Милятині на Львівщині; |
| 1992 | - костел св. Анни у Самгородку на Вінничині освятив єпископ Ян Ольшанський; |
| 2011 | - освятили фундамент нового костелу св. отця Піо у Діловому на Закарпатті; |
| 2020 | - у Кракові (Польща) помер колишній архієпископ-митрополит Львівський кардинал Мар'ян Яворський, похований в санктуарії в Кальварії
Зебжидовській біля Кракова; - архієпископ Мечислав Мокшицький консекрував відновлений костел св. Людовика у Старій Скваряві на Львівщині; - храм св. Архангела Михаїла у Тиврові на Вінничині проголошено санктуарієм Матері Божої Тиврівської і мучеників за віру; |
Будівництво цього костелу в Одесі завершилось 1913 року. 25 вересня цього ж року його освятив під титулом св. Ап. Петра єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер (це не була консекрація, оскільки святиня ще потребувала викінчення та оснащення). Вона отримала статус філіального храму парафії Успіння Пресвятої Діви Марії. До революції її та 'французьку' громаду вірян обслуговував один із чотирьох парафіяльних вікаріїв о. Огюст Манильє, який опікувався костелом від початку його спорудження, а під час громадянської війни покинув Одесу. Станом на 1921 рік храм мав лише один вівтар.
У травні 1922 року радянська влада конфіскувала у храмі усі цінні церковні предмети, проте святиню (на відміну від інших одеських костелів) не було закрито. У ній змінилось вісім душпастирів, які почергово були репресовані радянською владою. Під час ІІсв. війни і деякий час після неї в костелі працювали священники-іноземці. Після закриття 1949 року собору Успіння П.Д.М. храм св. Петра став парафіяльним. Його обслуговували оо. Олександр Самосенко (до 1950 року) та Вітольд Браніцький (до 1958 року). Святиня фактично була єдиним діючим католицьким храмом на півдні радянської України, а її настоятель о. Тадеуш Хоппе SDB з 1958 року понад 30 років був єдиним на цих теренах легально працюючим священником. Сюди приїздили віряни з Одеської, Миколаївської, Кіровоградської, Черкаської і Херсонської областей та Криму. Після смерті кишинівського священника о. Броніслава Ходоненка о. Тадеуш доїджав також у Кишинів, а пізніше - навіть у Київ.
У 1991 році в Одесу, в костел св. Петра на запрошення о. Тадеуша приїхали з Польщі інші салезіанці, проте о. Тадеуш продовжував працювати настоятелем храму до березня 2003 року (помер у листопаді цього року у віці 90 років, його поховали на місцевому католицькому кладовищі). Тут служив настоятелем вихованець о. Тадеуша майбутній єпископ о. Віталій Кривицький SDB з 2014 року до свого призначення архіпастирем. 16 грудня 2015 року костел передали у власність Церкві. 21 лютого 2016 року архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископа Броніслава Бернацького заклав у стіну храму камінь з гробу святого Петра у Ватикані, освятив меморіальну плиту над ним та новий амвон. 16 березня 2019 року за участю Апостольського нунція в Україні архієпископа Клаудіо Ґуджеротті, єпископів Станіслава Широкорадюка і Яцека Пиля костел було проголошено малою базилікою.
Парафію св. Ап. Петра в Одесі обслуговують оо.-салезіанці (товариство св. Франциска Салезького), працюють тут також черниці-салезіанки (згромадження Дочок Марії Помічниці).
Головна сторінка