 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
66100 Балта,
вул. Ярослава Мудрого, 2,
+380 (4866) 220-93, 246-27,
f.b.: 100084458839588
У 30-х роках XVIIст. заснували селище Палієве (Палієве Озеро), а в 60-х роках Юзеф Любомирський розпочав будівництво на лівому березі Кодими фортеці Юзефград (навпроти на правому березі ще з XVIст. існувало турецьке укріплення «Балта»). 1776 року Юзефград отримав магдебурзьке право. У 1797р. Юзефград (з 1793р. - Єленськ) об'єднали з Балтою в одне місто, яке стало центром повіту. У 1849р. у Балті проживало 9810 мешканців, 1860 року - близько 14000, 1897 року - 23363, 1914 року - понад 28000, нині - майже 18 тисяч осіб. Із 1923р. було райцентром (у 1924-1929рр. - столицею Молдавської АРСР), а 2020 року увійшло до Подільського району.
У 60-х роках XVIIIст. коштом місцевого власника Станіслава Любомирського за проектом львівського архітектора Себастіяна Фесінґера збудували мурований храм для католиків-вірмен, які переселились в Юзефград із Криму, втікаючи від релігійного переслідування. Фундатор надав парафії належне фінансово-матеріальне забезпечення, у томі числі три села.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: wrzesień, 20 | |
| 1790 | - беатифіковано архієпископа-митрополита Галицького Якова Стрепу; |
| 1903 | - архієпископ Йосиф Більчевський у Домажирі на Львівщині освятив новозбудований костел Ісусового Серця; |
| 2015 | - поруч з костелом св. Йосифа у Миколаєві єпископ Броніслав Бернацький освятив грот-капличку 'Серце Марії'; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький у Домажирі на Львівщині реконсекрував відновлений храм Ісусового Серця, освятив новий вівтар та впровадив мощі св. Йосифа Більчевського; |
| Następna data: wrzesień, 21 | |
| 1891 | - освячено земельну ділянку (чи наріжний камінь?) костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Острівці на Тернопільщині; |
| 1930 | - освячено новозбудовану каплицю св. Терези у Дитятині на Івано-Франківщині; |
| 2003 | - єпископ Мар'ян Бучек в костелі св. Катерини Олександрійської у Воютичах на Львівщині освятив колишню каплицю Тхужинських під титулом св. Йосифа Пельчара; |
| 2004 | - кардинал Мар'ян Яворський за участю інших єпископів в Яремчі-Яблуниці на Івано-Франківщині освятив новозбудований мурований костел під титулом св. Зигмунта Гораздовського; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький реконсекрував відновлений храм св. Вацлава у Баворові на Тернопільщині; - архієпископ Мечислав Мокшицький реконсекрував відновлений костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Скоморохах на Тернопільщині та освятив вівтар, табернакул і стації Хресної дороги; |
| 2016 | - єпископ Віталій Скомаровський за участю єпископа Леона Дубравського освятив пам’ятну таблицю на фасаді костелу Матері Божої Ангельської у Вінниці про те, що 21 вересня 1746 року капуцини тут оселились; |
Наприкінці 70-х років татари у відповідь на спустошення московітськими військами турецької частини Балти, яка прихистила барських конфедератів, знищили частину Юзефграду, у тому числі храм та парафіяльний будинок. У 1776 році завдяки Олександру Любомирському разом із містом відбудували також балтську святиню (і парафіяльний будинок). Вона отримала три дерев'яні вівтарі, головний з яких містив образ Матері Божої. У 1810р. при цьому храмі заснували також парафію для римо-католиків (настоятелем мав бути католик вірменського обряду, а вікарієм - латинського). 17 грудня 1826 року костел консекрував єпископ Франциск Мацкевич. Балта у підпорядкуванні Кам'янецької дієцезії стала садибою деканату, до якої увійшло ще 9 парафій, у тому числі Голованівськ, Кодима, Криве Озеро, М'ястківка (нині - Городківка), Ободівка, Саврань і Чечельник.
У 50-х роках ХІХст. парафія в Балті нараховувала понад 2300 вірян, від 70-х років цього століття до початку І світової війни (адміністратором та пізінше настоятелем у цей період служив о. Станіслав Галузинський) чисельність вірян збільшилась від півтори тисячі до понад двох тисяч осіб. Наприкінці першого десятиліття ХХст. завдяки зусиллям о. Галузинського храм було розширено (справа і зліва від головного вівтаря), придбано додаткове костельне оснащення, оновлено орган та споруджено на кладовищі каплицю.
У 1930 році костел у Балті радянська влада зачинила, орган та інше оснащення, огорожу, дзвіницю було знищено. Храм спочатку використовували як танцювальну залу та їдальню педучилища, а в часи Голодомору - як зерносховище, яке охороняли від вмираючих з голоду місцеві активісти. У 1941-1944рр. (під час румунської окупації) святиня запрацювала завдяки о. Маршинському, який доїжджав із Чечельника, проте після війни костел зачинили знову та згодом передали школі №2 під спортзал. А після того, як на заняттях загинув учень, місцева влада перетворила храм на автостанцію, облаштувавши у ньому зал очікування, буфет, каси та перукарню.
На початку 90-х років до Балти із Чечельника стали приїджати священники. Вони звершували богослужіння на цвинтарях та в будинках місцевих жителів, яким вдалось 1993 року добитись повернення колишнього костелу. 25 серпня 1993 року єпископ Ян Ольшанський MIC освятив повернений храм, яким ще близько десяти років продовжували опікуватись чечельницькі душпастирі. Завдяки їм святиню було частково відремонтовано. Після 2002 року, коли заснували Одесько-Сімферопольської дієцезію, було також відновлено парафію у Балті та балтський деканат, а 2005 року призначено першого настоятеля, який вже стало проживав у місті. 2 вересня 2023 року єпископ Броніслав Бернацький реконсекрував відремонтований костел та освятив нові вівтар і орган (італійської марки Viscont).
Парафію у Балті обслуговують дієцезіальні священники, з 2007 року тут також працюють черниці-шаритки (згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія де Поля), котрі утримують будинок для дітей з вулиці.
