BEREZNE. Dawny kościół p.w. św. Kajetana (1813 - 1817). Rówieński obw., Rówieński r-n

34600 Березне,
вул. Івана Франка

Перша письмова згадка про Березне, яке називалось також Андріїв, датується 1445 роком, є також згадка у 1549 і 1552 роках. У 1584р. поселенню 'Березне або Андріїв' надали магдебурзьке право. 1880 року у містечку проживало дві з половиною тисячі мешканців, 1900 року - понад 4 тисячі, 1921 року - 5385, 2022 року - понад 13 тисяч осіб. У 1957р. Березне отримало статус селища (міського типу), 2000 року - міста. Було райцентром, а від 2020 року входить до Рівненськогоь району.

Перший (дерев'яний) костел у Березному постав 1616 року коштом Миколая Семашки, проте наприкінці цього ж століття був зруйнований козаками і татарами. Відбудували святиню (знову із дерева) 1717 року та оснастили її 1740 року завдяки Яну Даниловичу. Від 1749 року храм був філіальним парафії у Тучині.

Самостійну парафію у Березному заснували 27 серпня 1765 року, приблизно тоді ж постав також за містечком на відстані кількох кілометрів від костелу парафіяльний цвинтар, де з часом збудували дерев'яну каплицю із одним дерев'яним вівтарем. А місцевий дерев'яний парафіяльний храм замінили мурованим лише у першій чверті наступного століття. А саме, 23 вересня 1813 року урочисто вмурували наріжний камінь під будівництво з фундації Михайла Коженьовського та його дружини Анни (Богатко) мурованого костелу, яке завершили 21 жовтня 1817 року.

Після належного оснащення храм у Березному консекрував у 1826 році єпископ-помічник Луцько-Житомирський Ян Підгороденський. В середині ХІХст. парафію осблуговував настоятель о. Станіслав Ловецький, мала вона тоді каплиці у Моквині, Друхові, а також цвинтарну та іншу (ймовірно, колишній парафіяльний котсел) у Березному. У другій половині 70-х років парафією, що нараховувала близько 1300 вірян, опікувався настоятель о. Феліціян Томашевський. Додались каплиці в Хотині та в Томаш(полі/городі)-Сехах, проте вже не згадується інша каплиця у Березному (лише цвинтарна).

Наприкінці 80-х - та в 90-х роках ХІХст. в парафії у Березному чисельністю близько 2200 вірних служив о. Теодор Ліхтанський, якого пізніше замінив адміністратор о. Йосиф Шейнер. З її складу вийшов Томашгород зі своєю каплицею. Перед І світовою війною понад 3800 парафіян обслуговував адміністратор о. Петро Массальський, у складі парафії залишилась лише каплиця у Моквині. Парафіяльний храм станом на 1921 рік мав дерев'яний головний вівтар із шістьма колонами, скульптурами Христа Розіп'ятого в центрі та апостолів Петра і Павла з боків. Чотири бічні дерев'яні вівтарі містили відповідно образи Діви Марії з Немовлям Ісусом і св. Йосифом, св. Йосифа, св. Каетана і св. Теклі. Був орган 1908 року роботи Войтеха Ганди. Поблизу костелу знаходились муровані триярусна дзвіниця з трьома дзвонами та парафіяльний будинок, а також інші будівлі (переважно - дерев'яні). До парафіяльного будику прилягав парк із каплицею-усипальницею місцевих землевласників Малинських (її після осквернення 1920 року більшовицькими військами освятив 18 березня 1921 року о. Качоровський). Парафіяльне кладовище на той час мало вже чотири муровані каплиці.

У 20-х роках ХХст. аж до 1938 року парафію у Березному чисельністю до понад 2600 вірних у чотирьох десятках сусідніх наслених пунктах обслуговував адміністратор (потім - настоятель) о. Петро Качоровський, під кервіництвом якого У 1927 році відбулась реставрація костелу. У 1938 році настоятелем став о. Мечислав Россовський. 6 червня 1945 року він відправив прощальну Святу Месу і разом із своїми вірянами виїхав до Польщі. Храм за радянської влади використовували як зерносховище, а від 1955 року - як молочарню. 1963 року колишню святиню розібрали. На місці колишнього парафіяльного цвинтаря облаштовано парк. У 2013 року тут завдяки зусиллям та коштам колишніх мешканців-поляків постав пам'ятник-лапідаріум зі згадкою про костел.