DUBNO. Dawny kościół p.w. św. Józefa (174?). Rówieński obw., Dubnenski r-n

35600 Дубно,
вул. Шевченко, 51

Дубно (Дубен) вперше згадується 1100 року, є також згадка 1149 року. В червні 1498 року отримало статус міста, 1507 року - магдебурзьке право. 1609 року стало осередком майорату, до якого входило 24 міста і 592 села, 1795 року - центром повіту. 1860 року тут проживало 8364 мешканців, 1897 року - 14257, 1937 року - понад 15 тисяч (29% - українці, 26% - поляки), нині місто є райцентром із населенням майже 37 тисяч осіб.

Першу католицьку святиню (замкову каплицю) у Дубні збудував 1560 року його власник православний Костянтин Василь Острозький для своїх дружини-католички та дворян-католиків.

Дерев'яний костел св. Йосифа, Улюбленця Пресвятої Діви Марії, для кармеліток постав у Дубні коштом Єфросинії Острозької 1630 року. Проте вже 1690 року цей храм було збудовано заново (знову із дерева), але вже на кошти Анастасії Чернецькою та поруч із спорудженим 1688 року з ініціативи Теофіли Любомирської кармелітським дерев'яним монастирем. У 1721 році вищезгадана Анастасія Чарнецька виділила кошти на перетворення кармелітського дерев'яного костельно-монастирського комплексу на мурований, що і було здійснено протягом наступних двох десятиліть. Храм в стилі раннього бароко освятив Луцький єпископ Францішек Кобельський, проте упорядження як костелу, так і монастиря продовжувалось ще довго.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: październik, 09
1705	- первісний костел св. Йосифа Обручника i Пресвятої Діви Марії у Мельниці на Волині консекрував єпископ Олександр Виговський;
1718	- єпископ-помічник Львівський Фелікс Шанявський консекрував храм Пресвятої Трійці у Терновиці (Брухналі) на Львівщині;
1774	- єпископ-помічник Луцький Франциск Коморницький консекрував кармелітський костел св. Іллі, пророка в Луцьку;
1938	- новоспоруджений костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Литвинові на Тернопільщині освятив архієпископ Болеслав Твардовський; - новозбудований храм Воздвиження Святого Хреста у Новому Селі на Львівщині освятив єпископ Перемишльський Францішек Барда;
2013	- єпископ Мар'ян Бучек освятив територію під будівництво другої частини комплексу резиденції єпископа, Курії та парафіяльного будинку у Харкові;
2021	- архієпископ Мечислав Мокшицький освятив нові вітражі Ісуса Доброго Пастиря, Пресвятої Діви Марії, св. Йосифа, бл. Целестина, св. Йоана Павла II та св. Фаустини в костелі Божого Милосердя у Львові-Рясному;
Następna data: październik, 10
1717	- храм у Тинній на Хмельниччині консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха;
1737	- інгрес митрополита Львівського архієпископа Миколая Вижицького до Львівської архікатедри;
1775	- архієпископ Вацлав Сераковський консекрував костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Богородчанах на Івано-Франківщині та освятив головний і бічні вівтарі;
1837	- єпископ Франциск Мацкевич консекрував костел св. Миколая у Смтричі на Хмнльниччині;
1892	- єпископ Антоній Церр консекрував костел Пресвятої Трійці у Канделі на Одещині;
1906	- о. Владислав Бандурський отримав призначення єпископом-помічником Львівським;
1937	- новоспоруджену каплицю Різдва Пресвятої Діви Марії у Джурині на Тернопільщині освятив о. Ян Дзюбан;
1998	- єпископ Станіслав Падевський став Львівським єпископом-помічником; - костел-церкву бл. Теодора Ромжі у Нижньому Коропці на Закарпатті консекрували єпископ Антал Майнек та греко-католицький владика Іван Семедій;
1999	- єпископ Рейгард Леттман з Німеччини освятив орган у Луцькій катедрі; - костел Пресвятої Трійці у Новгородці на Запоріжжі консекрував єпископ Леон Дубравський;
2009	- єпископ Мар'ян Бучек освятив фундаменти костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Архангела Михаїла у Мелітополі на Запоріжжі;
2020	- новозбудований костел Преображення Господнього в Кодимі на Одещині освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив стації Хресної дороги у костелі св. Станіслава єп. мч. у Балті на Одещині;

У XIX столітті костельно-монастирський комплекс двічі (у 1813 та 1844 роках) зазнав шкоди від пожежі, проте його кожного разу швидко відновлювали. У 1867 році розпочалась багаторічна судова тяганина між монастирем сестер ордену Пресвятої Діви Марії з гори Кармель та православною Хрестовоздвиженською чоловічою пустинню, що належала Почаївській Лаврі та знаходилась поруч. Через 23 роки царським указом православний монастир отримав в своє повне розпорядження все майно католицького жіночого монастиря. Нові господарі наприкінці XIX – на початку XX століть збудували високу дзвіницю над центральною брамою, перебудували костел в псевдоруськом стилі та обнесли територію цегляним парканом. Після модернізації храм отримав титул Йоана Почаївського. У 1921 році Католицька Церква повернула відібрану раніше кармелітську обитель, заселивши її сестрами Божого Провидіння. Костелу було повернено первісний вигляд.

У радянський післявоєнний час костельно-монастирський комплекс було пристосовано під потреби онкодиспансеру, який припинив своє існування 2011 року на користь хоспісу під опікою відкритого тут ще 2004 року монастиря св. Варвари Української Православної Церкви Київського патріархату.