|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
35010 Гута
Село заснувала наприкінці XVIIст. на випалених територіях Степанської Пущі родина збіднілої шляхти Савицьких, яка прибула з-під Житомира. 1906 року у Гуті Степанській проживало 648 мешканців, 1921 року - 549, 1939 - понад 900, нині село має менше семи сотень осіб. 18 липня 1943 року його спалили загони УПА. До 2020 року входило до Костопільського району.
Католики латинського обряду Гути Степанської належали до парафії св. Архангела Михаїла у Степані. І лише на початку 20-х років XXст., коли їх чисельність зросла майже до півтисячі, у селі розпочали підготовку до спорудження власної святині. Зокрема, отримали проект для своєї дерев'яної святині в закопанському стилі авторства відомого варшавського архітектора Здислава Мончинського.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 10 | |
| 1747 | - архієпископ Миколай Вижицькийо декретом визнав чудотворним образ Розіп'ятого Ісуса в Новому Милятині на Львівщині; |
| 1799 | - консекровано костел Пресвятої Трійці у Браїлові на Вінничині; |
| 1904 | - о. Станіслав Громніцький освятив наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці на Тернопільщині; |
| 1960 | - висвячений на священника майбутній Апостольський нунцій в Україні та Апостольский адміністратор Закарпаття Антоніо Франко; |
| 1999 | - Апостольський нунцій в Україні о. Нікола Етерович отримав єпископське свячення у Хварі (Хорватія) з рук кардинала Анжело Содано; - освячено костел св. Марії Горетті у Червоних Хатках на Житомирщині; |
| 2002 | - інгрес першого ординарія Харківсько-Запорізького єпископа Станіслава Падевського до Харківської катедри; |
| 2005 | - кардинал Мар'ян Яворський в костелі св. Йосифа у Тщенці на Львівщині освятив пам'ятну таблицю о. Яну Строєку; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі св. Станіслава єп. мч. у Старому Добротворі на Львівщині освятив новий вівтар та впровадив реліквії св. Йоана з Дуклі; |
| Наступна дата: липень, 11 | |
| 1751 | - настоятель парафії у Володимирі о. Загорський (за дозволом єпископа Антонія Волловича) освятив новоспоруджений костел у Чарторийську на Волині під титулом Воздвиження Святого Хреста; |
| 1770 | - єпископ Холмський Фелікс Турський (майбутній ординарій Луцький) консекрував домініканський храм у Володимирі на Волині; |
| 1914 | - розширену святиню Успіння Пресвятої Діви Марії у Трускавці на Львівщині консекрував єпископ Йосиф Пельчар; |
Вважається, що парафію у Гуті Степанській виокремили із степанської 1922 року (ще до початку будівництва храму), проте вперше схематизми Луцької дієцезії її подають лише на початок 1926 року (ймовірно, через відсутність душпастиря). Бо і спорудження храму розпочав 1924 року не місцевий священник, якого ще не було, а настоятель досить віддаленої парафії cв. Антонія Падуанського у Межиріччях-Корецьких (нині - Великі Межиріччя) о. Венцеслав Неймак. А продовжив будівництво святині (ймовірно, 1925 року) новопризначений настоятель о. Олександр Чабан. 1926 року спорудження храму, в основному, завершили. Після закінчення решти будівельних робіт та мінімального оснащення костел під титулом Пресвятого Серця Господа Ісуса освятили 7 жовтня 1927 року.
В 30-х роках XXст. о. Чабан заснував в Гуті Степанській грязелікувальний санаторій 'Солоне болото', до якого приїжджали на лікування з усієї Східної Європи. В ньому облаштував приватну каплицю св. Терези, в якій відпраляв богослужіння для приїжджих. При цьому занедбав свою душпастирську працю в парафії, що викликало незадоволення вірян. Тому 1937 року було призначено нового настоятеля - о. Петра Андрику, а власника санаторію о. Чабана, який нібито вже не підпорядкувався єпископу, схематизми показують як такого, що лише проживає в парафії.
Парафія в Гуті Степанській наприкінці 30-х років налічувала понад 3300 вірних у двох десятках населених пунктах. Костел мав досить скромне спорядження. Головний вівтар містив дубовий хрест, а під ним - образ Пресвятого Серця Господа Ісуса, два бічних мали ікони Матері Божої Святого Розарію і св. Терези, опікунки дієцезії. 1938 року збудували дерев'яну дзвіницю для придбаного тоді ж великого дзвону (малий дзвін висів на вежі святині). Схоже, що з приходом радянської влади в парафії вже не було душпастирів, проте невдовзі її перейняв о. Броніслав Джепецький. 18 липня 1943 року він разом із більшістю своїх вірян виїхав із села.
Наступного дня, 19 липня осередок самооборони в Гуті Степанській атакували підрозділи УПА, в результаті чого костел разом із селом було спалено. Того ж дня перед знищеним храмом православні священники провели подячну службу за розгром польського воєнізованого осередку. У 1997 році колишні парафіяни встановили металевий хрест із інформаційною таблицею в тому місці, де колись стояв храм.
Головна сторінка