 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
35523 Козин
Перша згадка про Козин датується 17 липням 1448 року. 1538 року король Сигізмунд I Старий дозволив його власникам заснувати тут приватне містечко. 1870 року у ньому проживало 514 мешканців, 1906 року - 1645, 1921 року - 1021, у тому числі 539 українців і 440 поляків, нині село має понад 1600 осіб. У 1939-1959рр. Козин був райцентром, потім увійшов до Радивилівського (Червоноармійського) району, а від 2020 року є частиною Дубенського.
Парафія та, відповідно, костел у Козині існували, принаймні, від початку XVIIІ століття, проте були знищені у середині цього століття під час польсько-козацьких війн. Після цього римо-католики містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Птичі. 1738 року місцевий власник Каетан Тарновський заснував у Козині монастир домініканців, збудувавши для них дерев'яний костел св. Йоана Хрестителя і св. Станіслава та наділивши їх 18 червня належним фінансово-майновим забезпеченням.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: styczeń, 24 | |
| Na dzień dzisiejszy brak jest informacji o ważnych wydarzeniach w historii świątyń i posługi arcypasterzy | |
| Następna data: styczeń, 25 | |
| 2004 | - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив нижній костел Пресвятої Діви Марії Матері Церкви у Києві на Перова; |
Його син Ян у 1776 році збільшив домініканські маєтності та замінив дерев'яний храм у Козині мурованим, який 26 серпня 1787 року консекрував єпископ-помічник Луцький Ян Качковський, але вже під титулом лише св. Станіслава. Принаймні, саме під таким титулом згадується козинський костел в схематизмі Луцько-Житомирської дієцезії на початок 1832 року. Парафію, що постала, ймовірно, наприкінці XVIII століття, продовжували обслуговувати оо.-домініканці. Святиня мала п'ять вівтарів (головний містив писаний на полотні образ Господа Ісуса) та розташовану поруч дерев'яну дзвіницю із трьома дзвонами.
Проте цього ж, 1932 року царська влада ліквідувала монастир домініканців у Козині, а їх храм 1838 року став православною церквою. Козин знову відійшов до парафії у Птичі і, принаймні, від 1870 року мав філіальну дерев'яну каплицю на цвинтарі. Під час І світової війни у 1915 році колишній костел у Козині зазнав суттєвих пошкоджень, завданих австрійським військом. За непідтвердженою інформацією, лише 1937 року його руїни передали католикам латинського обряду. Можливо, святиня все ж таки, хоча б частково, була відновлена. Якщо так, то, схоже, 1943 року на неї очікувало чергове руйнування, здійснене вже вояками УПА.
У радянські часи руїни храму у Козині були розібрані. Існуюча інформація щодо перебудування залишків костелу на Покровську церкву є, швидше за все, помилковою, оскільки ця церква була збудована у першій половині 30-х років та освяченя 1936 року.
