|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
35351 Тайкури
Перші документальні згадки про Тайкури (Тайгури) датуються 1570 і 1583 роками. 3 квітня 1614 року поселення отримало магдебурзьке право, проте пізніше знову стало селом, в якому наприкінці ХІХ століття проживало 678 мешканців, 1906 року - 870, а нині воно має понад шість сотень осіб.
Перший (дерев'яний) костел на мурованому фундаменті у підніжжя замку в Тайкурах постав на початку XVII століття (ймовірно, у другому десятилітті). Пізніше тут вперше було засновано парафію, якій 7 лютого 1686 року Маріанна Матчинська заповіла 2400 злотих (заповіт зафіксований в луцьких міських записах 9 березня 1686 року). У квітні 1698 року Ян Куберський заповів парафії 3000 злотих, що підтверджено у записах луцької курії 13 грудня 1706 року.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 10 | |
| 1747 | - архієпископ Миколай Вижицькийо декретом визнав чудотворним образ Розіп'ятого Ісуса в Новому Милятині на Львівщині; |
| 1799 | - консекровано костел Пресвятої Трійці у Браїлові на Вінничині; |
| 1904 | - о. Станіслав Громніцький освятив наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці на Тернопільщині; |
| 1960 | - висвячений на священника майбутній Апостольський нунцій в Україні та Апостольский адміністратор Закарпаття Антоніо Франко; |
| 1999 | - Апостольський нунцій в Україні о. Нікола Етерович отримав єпископське свячення у Хварі (Хорватія) з рук кардинала Анжело Содано; - освячено костел св. Марії Горетті у Червоних Хатках на Житомирщині; |
| 2002 | - інгрес першого ординарія Харківсько-Запорізького єпископа Станіслава Падевського до Харківської катедри; |
| 2005 | - кардинал Мар'ян Яворський в костелі св. Йосифа у Тщенці на Львівщині освятив пам'ятну таблицю о. Яну Строєку; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі св. Станіслава єп. мч. у Старому Добротворі на Львівщині освятив новий вівтар та впровадив реліквії св. Йоана з Дуклі; |
| Наступна дата: липень, 11 | |
| 1751 | - настоятель парафії у Володимирі о. Загорський (за дозволом єпископа Антонія Волловича) освятив новоспоруджений костел у Чарторийську на Волині під титулом Воздвиження Святого Хреста; |
| 1770 | - єпископ Холмський Фелікс Турський (майбутній ординарій Луцький) консекрував домініканський храм у Володимирі на Волині; |
| 1914 | - розширену святиню Успіння Пресвятої Діви Марії у Трускавці на Львівщині консекрував єпископ Йосиф Пельчар; |
Наступний і вже мурований храм у Тайкурах фундував 29 листопада 1710 року черговий місцевий власник Лаврентій Пепловський, подільський окружний суддя (фундаційний акт зареєстрований 1 грудня 1710 року в луцьких міських записах). І вже 12 грудня цього ж року єпископ Луцький Олександр Виговський повторно утворив тут парафію (ймовірно, що фундація Пепловського стосувалась саме відновленої парафії, а храм на той час вже було, в основному, збудовано). Якщо не будівництво, то, принаймні, оздоблення та оснащення святині тривало понад півтори десятки років. 1 червня 1727 року єпископ Луцький Стефан Рупневський консекрував під титулом св. Лаврентія новоспоруджений та споряджений храм на честь його фундатора.
Костел у Тайкурах, збудований на фундаментах попередньої святині у підніжжя замку, мав бабінець, дві каплиці, ризницю та скарбницю. Його дах був покритий черепицею, одна з каплиць - ґонтом, а інша (разом із скарбницею) - бляхою. Головний із семи дерев'яних вівтарів містив образ св. Лаврентія на полотні. На одній із стін був намальований портрет фундатора храму, що зрозуміло, а на іншій (із невідомих причин) - єпископа-помічника Луцького (від 1862 року) Яна Чолганського, який помер 1864 року. На костельному подвір'ї стояла мурована дзвіниця з двома невеликими та одним більшим дзвонами (третій через тріщину відправлявся до Гданська на переливання).
Із середини XIX століття до середини 90-х років тайкурську парафію чисельністю від восьми сотень до понад двох тисяч вірян із трьома каплицями у Здовбиці, яка стала філією, дерев'яною в Колесниках, мурованою в Оженині та мурованою цвинтарною у Тайкурах обслуговував настоятель о. Антоній Годлевський, якого замінив о.-капуцин Зенон Рогуський. При ньому кількість парафіян зросла до понад 3800, щезла каплиця у Здовбиці, проте почалась підготовка до будівництва святині у Здовбунові. Перед Ісв. війною парафію адміністрував о. Антоній Попель.
У 1920 році із тайкурської парафії виділили Здовбунів як самостійну парафію разом із навколишніми сусідніми селами, внаслідок чого її чисельність зменшилась удвічі - із чотирьох тисяч до двох. Принаймні, із 1922 року нею опікувався адміністратор, а потім і настоятель о. Ян Рутковський. На початку 30-х років виокремився в окрему парафію Оженін із новозбудованим мурованим костелом та понад десятком колишніх тайкурських сіл. Перед ІІ світовою війною о. Рутковський обслуговував майже два десятки населених пунктів, в яких проживало понад 1100 вірних, а в складі парафії залишилась лише цвинтарна каплиця.
У радянські часи зачинений костел в Тайкурах 14 квітня 1952 року перетворили на зерносховище, а від 14 лютого 1953 року він використовувався як музей атеїзму. У 1979 році став господарським складом місцевого колгоспу, нині перебуває у стані руїни. В останні роки волонтери з Польщі та місцеві час від часу прибирають храм та його територію, встановлюють хрести та запалюють свічки.
Головна сторінка