|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
34561 Кузьмівка
У 1629 році князь Альбрехт Радзивіл заснував містечко Казимирів. Після спустошення 1665 року нападниками воно перетворилось на село, яке пізніше згадується у документах як Казимирівка. У 1906 році тут проживало 370 мешканців, 1921 року - 652 (більшість - українці), нині село має майже шість сотень осіб. Весною 1943 року село спалили німецькі війська, після війни його перейменували на Кузьмівку.
Перший дерев’яний костел у Казимирові фундував 2 січня 1629 році вже згаданий Альбрехт Радзивіл, великий литовський канцлер, пожертвуваши, зокрема, село Яблунька. Фундаційний акт зареєстрували 15 квітня 1638 року в Коронному реєстрі та підтвердив 23 березня 1639 року єпископ Анджей Ґембіцький, ординарій Луцьким і Брестський. Проте 1665 року цей храм спалили татари і козаки разом із містечком.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 10 | |
| 1747 | - архієпископ Миколай Вижицькийо декретом визнав чудотворним образ Розіп'ятого Ісуса в Новому Милятині на Львівщині; |
| 1799 | - консекровано костел Пресвятої Трійці у Браїлові на Вінничині; |
| 1904 | - о. Станіслав Громніцький освятив наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці на Тернопільщині; |
| 1960 | - висвячений на священника майбутній Апостольський нунцій в Україні та Апостольский адміністратор Закарпаття Антоніо Франко; |
| 1999 | - Апостольський нунцій в Україні о. Нікола Етерович отримав єпископське свячення у Хварі (Хорватія) з рук кардинала Анжело Содано; - освячено костел св. Марії Горетті у Червоних Хатках на Житомирщині; |
| 2002 | - інгрес першого ординарія Харківсько-Запорізького єпископа Станіслава Падевського до Харківської катедри; |
| 2005 | - кардинал Мар'ян Яворський в костелі св. Йосифа у Тщенці на Львівщині освятив пам'ятну таблицю о. Яну Строєку; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі св. Станіслава єп. мч. у Старому Добротворі на Львівщині освятив новий вівтар та впровадив реліквії св. Йоана з Дуклі; |
| Наступна дата: липень, 11 | |
| 1751 | - настоятель парафії у Володимирі о. Загорський (за дозволом єпископа Антонія Волловича) освятив новоспоруджений костел у Чарторийську на Волині під титулом Воздвиження Святого Хреста; |
| 1770 | - єпископ Холмський Фелікс Турський (майбутній ординарій Луцький) консекрував домініканський храм у Володимирі на Волині; |
| 1914 | - розширену святиню Успіння Пресвятої Діви Марії у Трускавці на Львівщині консекрував єпископ Йосиф Пельчар; |
У 1656 році тодішній настоятель у Казимирівці і кустош колегіати Пресвятої Трійці в Олиці о. Фелікс Баховський розпочав коштом парафіян спорудження мурованої каплиці. Будівництво завершив 1670 року його наступник о. Ян Білецький. В її вівтарі знаходилась копія ікони Богородиці, привезеної з Палестини князем Радзивілом, оригінал якої містився в олицькій колегіаті. Цей образ невдовзі став предметом культу волинських вірян. Щоб його вшанувати в Казимирівку приходили тисячі паломників, яких вже не вміщала каплиця. Тож завдяки зусиллям того ж о. Білецького у 1770 році її перебудували на костел.
Храм у Казимирівці мав три дерев'яні вівтарі, головний містив вже згаданий образ Матері Божої із срібними оздобленням, коронами і вотивами (1811 року їх було 176), а також ікону св. Казимира. В кутку костельного подвір'я стояла крита ґонтом шестистовпна дерев'яна дзвіниця із двома більшими та трьома меншими дзвонами. 8 вересня 1824 року костел (можливо, після відновлення) консекрував єпископ Мінський Яків Дедерко, який був позбавлений царською владою урядування дієцезією та зісланий в Олику.
В середині XIXст. парафія в Казимирівці обслуговувалась настоятелем о. Йосифом Пясковським, мала філію в Космачеві та каплицю у Печалівці (нині - Мирне). У другій половині століття нею опікувались оо. Миколай Ковалевський (завдяки йому відбулось чергове відновлення святині), Юлій Качановський, Йосафат Селецький, а чисельність вірян зросла до понад півтори тисячі. Пізніше до Ісв. війни її адміністрували оо. Вікентій Драгуневич, Едмунд Щепаняк, Болеслав Лисецький, Йосиф Граєвський, при якому кількість парафіян перевищила дві тисячі осіб.
У 20-х роках - першій половині 30-х років XXст. після кількох адміністраторів парафію у Казимирівці обслуговували настоятелі оо. Бонавентура Бужмінський, Мартин Зим і Венцеслав Батовський. 1935 року понад 1200 парафіян у понад 40 сусідніх селах перебували під духовною опікою настоятеля о. Владислава Коссажевського (у самій Казимирівці було небагато католиків, село вважалось православним). Парафія мала збудовану 1929 року дерев'яну каплицю у неіснуючій нині Регінівці біля Моквина. Останній настоятель о. Йосиф Щастний покинув Казимирівку 1943 року, виїхавши до Карачуна. Костел весною 1943 року спалили, за різною інформацією, німці разом із селом або вояки УПА, рештки його мурів пізніше було розібрано.
У 1998 році в Кузьмівці встановлено хрест на тому місці, де колись був римсько-католицький храм. 2013 року польська Фундація культурної спадщини профінансувала реконструкцію ікони Матері Божої Казимирецької для колегіати в Олиці. Образ намалював гданський художник Томаш Кухарський, срібний із позолотою оклад виконав краківський реставратор Тадеуш Галянт. Цього ж року ікону освятив у Кракові Папа Франциск.
Головна сторінка