КОТІВ. Колишній костел Матері Божої Сніжної (1927 - 1928). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47531 Котів

Перша письмова згадка про Котів (Кутів) датується 1416 роком, згадується також 1545 року. У XVII-XIX століттях ним володіли Потоцькі, за яких поселення отримало магдебурзьке право. Вони ж збудували замок, який пізніше перебудували на палац. У 80-х роках ХІХст. тут проживало понад 750 мешканців, у тому числі більше 620 греко- і понад 120 римо-католиків, нині ж - лише трохи більше чотирьох сотень осіб. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Бережанах. Перша каплиця у Котові подається у схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи із кінця 60-х років ХІХ століття, проте від 1890 року вказується як приватна (можливо, була в палаці чи на цвинтарі).

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: листопад, 10
1717 - храм у Тинній на Хмельниччині консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха;
1850 - Фердинанд Кан, номінований ординарієм Тираспольським, висвячений на єпископа в Санкт-Петербурзі Могильовським архієпископом Казимиром Дмоховським;
1900 - єпископ Болеслав Клопотовський консекрував головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городківці на Вінничині;
2002 - новозбудований храм Пресвятого Серця Господа Ісуса в Аристівці на Вінничині консекрував єпископ Броніслав Бернацький;
Наступна дата: листопад, 11
1863 - новозбудований храм св. Архангела Михаїла консекрував архієпископ Львівський Франциск Вежхлейський;
1923 - інгрес до Львівської архікатедри архієпископа-митрополита Львівського Болеслава Твардовського;
1928 - освячено земельну ділянку під будівництво костелу Матері Божої Остробрамської у Львові;
1992 - після завершення ремонту освятили костел cвв. Апп. Петра і Павла у Череші на Буковині;
1994 - відремонтований костел Всіх Святих у Букачівцях на Івано-Франківщині освятив єпископ Маркіян Трофим'як;
2000 - новозбудований костел св. Ядвіги у Жовтому Броді на Житомирщині консекрував єпископ Ян Пурвінський;
2004 - отримав єпископське свячення з рук кардинала Джованні Лайоло майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Томас Галліксон;
2016 - архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископів Антала Майнека і Ніла Лущака освятив перед Мукачівською катедрою скульптуру св. Мартина;
2019 - о. Микола Лучок призначений єпископом-помічником Мукачівської дієцезії;
2020 - єпископ Станіслав Широкорадюк відкрив та освятив створений з ініціативи єпископа Броніслава Бернацького пам'ятник знищеному храму св. Климентія в Одесі;
2021 - в каплиці св. Йосифа в Мукачеві на Закарпатті за участю Апостольського нунція в Україні архієпископа Вісвальдаса Кульбокаса освячено відреставрований орган початку ХІХ століття, привезений з парафії св. Фелікса в Округлій;

Наприкінці 80-х років мешканці Котова Франциск, Антоній і Михайло Цесєльські за згодою бережанського настоятеля о. Леонарда Солецького звернулись до місцевого власника Станіслава Потоцького з проханням про виділення земельної ділянки під будівництво храму, на що отримали швидку згоду. У вересні 1889 року мурована каплиця вже була готова, а в жовтні її освятив о. Солецький. 2 серпня 1890 року архієпископ Северин Моравський дозволив у ній проводити богослужіння, а 7 липня 1891 року Святіший Отець Леон ХІІІ надав вірянам відпуст Матері Божої Сніжної.

Фотознімок: Михайло Музичка

У червні 1915 року каплицю у Котові разом із селом спалили московітські війська, а її відбудову розпочали у травні 1921 року коштом бережанської повітової влади. 16 жовтня цього ж року відновлений храм освятив бережанський декан і настоятель о. Броніслав Лімановський, проте завершальні роботи у ньому тривали ще наступного року. Мав він тоді лише один вівтар із образом Матері Божої Скорботної та скульптуркою Матері Божої Непорочної, але його оснащення суттєво зросло у наступні роки. Весною 1922 року почали також спорудження парафіяльного будинку, а 27 жовтня цього ж року у ньому оселився священник-експозит утвореної тут ще 1 вересня 1921 року парафіяльної експозитури, яка декретом Львівської курії 30 жовтня 1923 року була піднесена до рангу парафії. У 1924 року було збудовано дерев'яну дзвіницю, на яку повісили придбані два дзвони.

Проте технічний стан відбудованої каплиці у Котові, не кажучи вже про його малі розміри, залишав бажати кращого. Новопризначений адміністратор о. Ян Гах 1925 року замовив виготовлення проекту нового костелу бережанському архітектору Владиславу Гертману, а 31 жовтня 1926 року освятив земельну ділянку під його спорудження та хрест на ній. Будівництво нової святині коштом владних інституцій, Львівської курії та пожертв вірян розпочали у травні 1927 року. 5 червня цього ж року вже згаданий о. Лімановський освятив її наріжний камінь, а 6 листопада - хрест на стіні вежі. Будівельні та оздоблювальні роботи продовжили у період від 5 травня по 28 вересня 1928 року, при цьому встановили три вівтарі та придбали інше костельне оснащення. 29 вересня цього ж року новозбудований храм консекрував архієпископ Болеслав Твардовський.

Фотознімок: Михайло Музичка

Втім, дооснащення костелу в Котові та впорядкування прилеглої території продовжувалось і далі. Головний його вівтар отримав образ Матері Божої Скорботної (ймовірно, із розібраної 1937 року колишньої каплиці), а бічні - ікони св. Терези і Пресвятого Серця Ісуса. Адміністратор о. Гах у 30-х роках продовжував осблуговувати котівську парафію, яка до 1936 року налічувала понад 1800 вірних, що проживали також ще у п'яти сусідніх селах, та мала філіальний костел у Мечищеві (до його виділення в самостійну парафію). 19 вересня 1939 року о. Гах загинув від рук бойовиків УПА, як і 8 вересня 1940 року наступний адміністратор о. Владислав Білінський. Парафію перейняв адіміністратор в Мечищеві о. Броніслав Гук, який проживав у Бережанах. 19 липня 1947 року він разом із частиною костельного майна виїхав до Польщі.

Радянська влада зачинений храм у Котові традиційно використовувала як колгоспне зерносховище. Але від початку 90-х років, коли завалився дах, колишня римсько-католицька святиня перебуває у стані руїни.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.