|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
48733 Більче-Золоте
Поселення тут існувало ще у Xст., проте у документах згадується лише 1482 року як Більче. У 50-х роках XVIIст. вважалось містечком, цей статус із зміною назви на Більче-Золоте підтверджено у 90-х роках ХІХст. У 1810 році у селі проживало 2012 мешканців, 1880 року (разом із присілком Монастирок) - 2255, нині - понад 1700 осіб. Село належало до Борщівського району, а від 2020 року входить до Чортківського.
Католики латинського обряду села Більче спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст. їх було менше сотні, своєї святині у них не було. 1867 року село, маючи 136 вірян, перейшло до новозаснованої парафіяльної експозитори у Глибочку. І лише у першій половині 90-х років ХІХст. у Більче-Золотому збудували муровану каплицю.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: травень, 17 | |
| 1725 | - єпископ Стефан Рупневський консекрував новозбудований храм cв. Антонія Падуанського у Межирічах Корецьких на Рівненщині; |
| 1827 | - архієпископ Андрій Анквич консекрував костел Пресвятої Трійці у Гримайлові на Тернопільщині; |
| 1885 | - інгрес до Львівськї архікатедри архієпископа-митрополита Северина Моравського; |
| 1890 | - єпископ Ян Пузина консекрував костел св. Еразма у Плотичі на Тернопільщині; |
| 1910 | - костел cв. Антонія Падуанського у Новоселівці (Гальбштаті) на Миколаївщині консекрував єпископ Йосиф Кесслер; |
| 2009 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив хрест на місці майбутнього храму поблизу з каплицею Матері Божої Чудотворного Медальйона
та св. Андрія Боболі у Мерефі на Харківщині; - єпископ Леон Малий передав каплиці св. Йосифа Більчевського у Чугуєві на Харківщині реліквії св. архієпископа Йосифа Більчевського; |
| 2014 | - урочисте введення до Луцької катедри призначеного ординарієм Луцької дієцезії єпископа Віталія Скомаровського; |
| Наступна дата: травень, 18 | |
| 1828 | - архієпископ Андрій Анквич консекрував костел Матері Божої Сніжної у Куткорі на Львівщині; |
| 1899 | - бережанський декан о. Еразм Нейбург освятив наріжний камінь майбутнього храму св. Станіслава єп. мч. в Козовій на Тернопільщині; |
| 1991 | - відбувся інгрес архієпископа Мар'яна Яворського до Львівської катедри; |
| 1996 | - архієпископ Мар'ян Яворський призначений Апостольським адміністратором відновленої Луцької дієцезії, а костел cвв. Апп. Петра і Павла у Луцьку став кафедральним; |
| 2000 | - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович та єпископи Антал Майнек і Іван Семедій освятили костел Пресвятої Трійці в Ужгороді; |
| 2002 | - новоспоруджений костел Святого Духа у Кропивницькому (Кіровограді) консекрували Апостольський нунцій в Україні архієпископ
Нікола Етерович та єпископ Леон Дубравський; - кардинал Мар'ян Яворський освятив каплицю у новоспорудженому парафіяльному будинку при костелі Божого Милосердя i Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі; |
| 2003 | - у Римі канонізовано єпископа Йосифа Пельчара, ординарія Перемишльського; |
| 2007 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив пам'ятник Йоану Павлу ІІ перед костелом Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Броніслав Бернацький в каплиці Матері Божої Фатімської у Подільську на Одещині коронував новою короною скульптурку Матері Божої Фатімської; |
| 2021 | - єпископ Едвард Кава освятив відреставровані скульптури Матері Божої Непорочної та фасадні сходи храму св. Антонія у Львові; |
Громадську каплицю з функцією родинної усипальниці на території палацового парку у Більче-Золотому, збудовану за неоготичним проектом (ймовірно, 1880-1890 років) відомого львівського архітектора Адольфа Куна, схематизми Львівської архідієцезії вперше згадують у 1897 році, а від 1908 року датують 1895 роком та приписують її спорудження княгині Терезі Сапєзі, вдові по Леону, сину Адама, який лише 1854 року придбав Більче. Тому абсолютно безпідставно відносити її будівництво до 1839 року, як це зустрічається в Інтернеті. Спочатку богослужіння у храмі відправлялись лише іноді, а від 1908 року, коли кількість вірян збільшилась майже до двох сотень, - кожну неділю і середу.
Наприкінці 30-х років ХХст. кількість вірних у Більче-Золотому зменшилась до 130 осіб, а богослужіння у святині проводились лише двічі на місяць. У 50-х роках із зачиненого та частково пошкодженого під час війни храму перепоховали на сільському кладовищі останки померлого 1893 року Леона Сапєги та його дочки Ізабели, а каплицю використовували як колгоспне складське приміщення.
У посткомуністичні часи колишню римсько-католицьку святиню у Більче-Золотому віддали греко-католикам, які її відремотували та, маючи свою церкву, послуговуються каплицею як допоміжною культовою спорудою.
Головна сторінка